Настав день 22 листопада, День пам’яті Голодомору 1932-1933 років на теренах України. Усі ми добре розуміємо, що без минулого немає майбутнього. Хто не пам’ятає своєї історії, тому не варто жити задля своєї держави.
21 листопада 2004 р. розпочалась Помаранчева революція. Надія на краще майбутнє з нашої пам’яті не викидає день 21 листопада 2013 року, коли почалась Революція гідності, яка поклала початок боротьби громадян за краще майбутнє. Саме у 2013 році першими на супротив влади вийшли студенти та молодь (нова генерація держави). Саме їх супротив підтримала більшість населення українського народу. Ця непокора триває і по сьогоднішній день, коли наші земляки та односельці відстоюють свою незалежність, цілісність та вільність.
Тож 22 листопада цього року з ініціативи небайдужих людей, в основному молоді сіл Смерекова та Перемивок, було підтримано акцію «Запали свічку», яку проведено ввечері.
Громада наших сіл близько 21.00 год. сходилась із лампадками, щоб викласти символ голодомору «ХРЕСТ». Коли він був викладений із лампадок біля храму Чудо архистратига Михайла в с. Смерекові, усі присутні зайшли в храм, де було відправлено загальний Парастас за всіма загиблими. Після Парастасу у своїй промові о. Володимир частково розказав про ті страшні події. Вийшовши на церковне подвір’я, біля фігури Івана Христителя, де був викладений «ХРЕСТ» із лампадок, зібралась уся громада. Із запаленими свічками в руках, усі разом заспівали Гімн України.
У своєму виступі сільський голова Богдан Стахів згадав про десяту річницю від дня Помаранчевої революції, про першу річницю Революції гідності, про Голодомор 32-33 років, про Небесну Сотню та про всіх Герої України, які віддали життя за наше світле майбутнє. Вшановуючи хвилиною мовчання усіх загиблих, ми ще раз дали зрозуміти, що ми — нація, яка має свою історію та культуру. Після вшанування пам’яті, під пісню «Гей, пливе кача…» молодь нашої громади запалила лампадки.
При сяйві свічок до громади у формі віршів звернулись односельчани Євгенія Джурик і Світлана Клочко. Від молоді Віра Курило побажала нашим хлопцям, які сьогодні воюють на сході України, здоров’я, щастя, Божої ласки, і щоб їх завжди охороняла Матір Божа.
Коли задзвонили дзвони та залунала пісня «Боже великий, єдиний», громада з болем і надією звернулась до Всевишнього про спасіння нашого народу.
Таким чином, ми ще раз підтверджуємо, що ми є нація, яка має своє майбутнє у світовій спільноті, бо пам’ятаємо і бережемо у своїх серцях наше минуле.
Слава Україні! Героям Слава!
Богдан Стахів,
сільський голова с. Смерекова.
