У нинішній час приємно побувати на підприємстві, яке працює і дає собі раду. А ще приємніше, коли виробництво — у селі, до того ж у глибинці. Адже місцеві мешканці мають роботу, зарплату, тому й задоволені життям й оптимістично налаштовані.
Сьогоднішня розповідь про цегельний завод у Хитрейках Кунинської сільської ради. Його будівництво ще у 1961 році започаткував тодішній голова колгоспу, нині покійний Франко Яремко, адже поблизу села виявлено великі поклади глини. Раніше цегельні заводи діяли у Жовкві, Потеличах, Підлісному, Лаврикові, а тепер залишився тільки оцей, у Хитрейках. Із реформуванням аграрного сектора економіки колгосп ім. Б. Хмельницького ліквідували, а на базі майнових і земельних паїв у Хитрейках створили товариство з обмеженою відповідальністю «Хитрейки», яке проіснувало до 2001 року. Промислове виробництво переважало над сільськогосподарським, тому працювали на загальному оподаткуванні, що й було економічно невигідно для нового формування. Товариство розпалося, а люди, які працювали на цеглозаводі, вирішили створити окреме підприємство. Отож офіційною датою народження ПП «Цегельник» вважається 12 грудня 2001 року.
Незмінним керівником цегельного заводу у Хитрейках ось уже протягом тридцяти років є Євген Євгенович Огірчак, який вболіває за виробництво і, найголовніше, за працівників. А сам скромно розповідає: «Працюємо, доки вдається, щоб наші люди мали і роботу, і зарплату». Нині у виробничому процесі задіяно 31 працівник, зокрема, 25 — з Хитрейок, а 6 — з Кунина. Правда, робота сезонна і нелегка, але головне, що на місці — не треба доїжджати і витрачати кошти на дорогу.
Пан Євген провів екскурсію по заводу і залюбки розповів про технологію виробництва. Спочатку з глини формується цегла-сирець відповідного розміру. Далі вона висихає під облаштованими навісами у природній спосіб. Потім її завантажують на вагонетки і транспортують у піч для випалювання. Для випалювання однієї тисячі цегли треба 300 кг вугілля, яке постачають із Червонограда. Роботу із формування цегли починають усередині травня, а піч запалюють наприкінці червня. Вона безперервно працює аж до кінця листопада. На зиму виробничий процес зупиняється, бо погодні умови перешкоджають висиханню сирцю. А от випаленій цеглі мороз не шкодить, тому її реалізовують і взимку.
Із газифікацією Хитрейок, до якої особливо долучився Є. Огірчак, ГРП встановили не на початку села, а в центрі, щоб у перспективі газ підвести на завод. Проте, зважаючи на нинішні економічні реалії і ціну на голубе паливо, такої потреби тепер немає. На території заводу — гора вугілля, яке постійно засипається у коминки спеціальної кільцевої печі.
За сезон ПП «Цегельник» випускає 500-800 тисяч цегли. Ціна реалізації — 1200 гривень за тисячу. З місцевої цегли зведені церкви у Кунині, Хитрейках, Руді Крехівській, обкладений дерев’яний ФАП у Хитрейках. Для будівельно-господарських потреб купляють хитрейківську цеглу люди з довколишніх сіл і не тільки. Не подумайте, що цегла така собі хитренька, бо з Хитрейок, вона — якісна і надійна. На цегельній справі добре знається Володимир Бурило, який працює тут уже більше двадцяти років. Незважаючи на холодну погоду пізньої осені, він витягає цеглу із печі у футболці на короткий рукав. Хоч робота і дещо одноманітна, але не покидає думка, що у новобудовах теперішнього часу вкладена частиночка твоєї праці.
Поспілкувавшись із робітниками, зрозуміла, що на підприємстві, де виробничий процес розпочинається із глини, панує доброзичлива атмосфера. Бо люди — щирі і відверті у розмові. Добре відгукуються про свого керівника працівники цегельні. Євген Євгенович для них людина з відкритим серцем і щирою душею. Для кожного знайде тепле слово, порадить, підтримає, влучно пожартує. Навіть продовольчі товари привезе працівникам із гуртівні, щоб не переплачували і зекономили час та гроші на далеку дорогу. У селі пана Євгена за благочинність, розуміння ближнього, допомогу у важку хвилину справедливо називають «батьком села». Велике серце у цього чоловіка, бо на всіх вистачає доброти і позитиву. Мешканці села уже вкотре обирають Є. Огірчака депутатом місцевої ради, Жовківської районної ради, бо впевнені, що він завжди справедливо захистить громаду і відстоїть її інтереси. Йому люди довіряють. «Живи так, як в останній день, і ніколи не згрішиш», — таке релігійне кредо у пана Євгена.
Уляна Лащівська.
