Невеселі каруселі
Хто з нас, дорослих, не хотів би повернутися у дитинство. Ще б пак, це були часи, коли можна було досхочу гуляти на вулиці, не ходити на роботу, їсти морозиво й кататися на каруселях та атракціонах.
Нещодавно я зі сім’єю побувала у львівському парку культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького. Саме це місце колись було дуже популярним серед дітей та дорослих. Часи змінилися, й тепер, навіть у вихідний день, не побачиш достатньої кількості відвідувачів.
Атракціони в парку культури мене особисто не приваблюють. І справа тут не в рівні адреналіну, а в іншому. Поміркуємо, чи справді наші атракціони є атракціонами у повному розумінні цього слова і чи безпечно довіряти життя своїх дітей та й своє залізному монстру.
Прикро констатувати, але більшість каруселей вже застарілі, особливо «Веселі гірки», «Колесо огляду», «Орбіта» тощо. Сидіння облуплені або подерті, кріплення та паси безпеки теж не мають естетичного вигляду. Вже сам зовнішній вигляд техніки насторожує відвідувачів, навіть викликає підозру щодо справності і правомірності експлуатації.
Хоча, як стверджує адміністрація парку розваг, люди можуть спокійно відпочивати, адже ремонтні роботи здійснюються постійно. Відвідувачів запевняють, що вони можуть не хвилюватися, що у парку запустять несправну техніку. Та, незважаючи на різні перевірки, люди все-таки травмуються на атракціонах.
Варто сказати, що відвідувачі скаржаться не лише на безпеку, а й на ціни. Три хвилини адреналіну коштують в середньому 30 грн. На «Веселих гірках», аби кілька разів проїхатися або ж оглянути місто на «Колесі огляду», потрібно заплатити також 30 грн. Це дорого, як для сімейного відпочинку. Дітям хочеться прокататись на всіх каруселях, а батьки, щоб заспокоїти настирливих чад, влітають в копійку.
Наголос робимо й на тому, що до цивілізації наші каруселі ще не доросли, як, власне, і обслуговуючий персонал. Операторам бракує елементарної ввічливості і культури. Та й про безпеку відвідувачів вони турбуються неналежно: не консультують, не допомагають пристебнутися пасами тощо.
Окрім того, чому нема камер схову? Люди змушені покладатися на долю і сподіватися, що їхні речі не вкрадуть зі стільця чи огорожі. Такі незручності потрібно неодмінно якось вирішувати.
До речі, атракціони повинні приваблювати не тільки своїми віражами, а й комплексом довколишніх розваг. Де, наприклад, «живі іграшки», казкові персонажі, які б ходили по алеях і роздавали дітям цукерки? Де вистави, ігри, танці, веселощі? Відсутність потрібної атмосфери — серйозна проблема. Сучасним дітям не досить каруселей, аби почувати себе у казці.
А що ж робити, коли безпека підвела? Від нещасних випадків ніхто не застрахований. У разі отримання травми можна отримати певні компенсації, якщо все буде належним чином оформлено. Аби відстояти свої права, необхідно зберегти документи, які б підтвердили, що ви користувалися цим атракціоном. Відразу ж після інциденту треба шукати свідків, які б його підтвердили. В будь-якому разі треба звернутися до
органів місцевої влади для оформлення акту розслідування, що надасть підстави вирішувати питання матеріальних і моральних збитків.
Ми звикли спочатку покладатися на чиновників, а потім на них же нарікати. Та коли мова йде про життя й здоров’я наших дітей, це
не той випадок. Не шкодуйте власного часу, переконайтеся, що потрапляючи до то чи іншого атракціону, вашій дитині ніщо не загрожує.
Наш кореспондент
Р.S. Колись, у далекі 80-ті роки, й у нас у Жовкві були пречудові каруселі та атракціони. На жаль, через недбальство як тодішньої влади, так і самих містян, усі атракціони було зруйновано та розікрадено як металобрухт. А тепер нам усім доводиться їздити в інші міста, аби порозважати свої чада.
