- У ХVII ст. на дві тисячі населення у Жовкві було п’ять монастирів, п’ять церков, чотири костели та дві синагоги.
- У 1688 році Ян Собеський надумав увіковічнити славетну битву під Віднем 1683 року на полотні. Для написання картини він запросив художника Мартіна Альтамонте (1657-1745). Митець попередив короля, що ніколи не відображав батальних сцен і не був свідком великих битв. Король вирішив йому допомогти: на ринковій площі поставив турецькі намети, залучив до «позування» солдат міського гарнізону, що налічував півтора тисячі, а другу половину перетворив у турецьких вояків. І картина розміром 806 на 813 см була створена. Сьогодні цей шедевр можна оглянути в Олеському замку.
- З грудня 1706 до квітня 1707 року Жовква була резиденцією російського царя Петра І. Залишаючи місто, монарх прихопив із собою кілька сувенірів, зокрема, бюст Яна Собеського та його дружини Марисеньки. Понад 300 років вони стоять у Літньому саду біля палацу в Санкт-Петербурзі.
- У 1774 році для чудотворної ікони Матері Божої (висота 3.10 м.), що знаходилась тоді у костелі в с. Річках, зі срібних речей (срібне серце, срібна рука, срібне око та ін.), дарованих Богородиці за надану допомогу (ласки), була виготовлена срібна сукня. Однак дорогоцінна обнова недовго прикрашала образ. У 1795 році австрійський уряд з усіх костелів забирав золото і срібло. Тож з образу Матері Божої зняли срібну сукню, ще й прихопили інші цінні пожертви та речі. Сьогодні образ заходиться у церкві Успення Святої Богородиці в Річках.
- До відкриття у 1906 році державної церкви у селі Забір’я читати й писати дітей і дорослих навчав взимку церковний дяк, утримуваний громадою. Щоправда, наука була малоефективною. По її закінченні багато дорослих із трудом могли підписатися.
- Впродовж кінця ХVII — поч. ХХІ ст. у Жовківському замку розташовувалися: резиденція Яна Собеського, резиденція Петра І, склади, адміністрація міста і повіту, військовий штаб, гімназія, відділи НКВС, в’язниця, квартири, музей «Жовківський замок», адвокатська контора, осередки кількох політичних партій, Туристський інформаційний центр.
- У ХІХ ст. чимало євреїв Рави-Руської володіли унікальним кравецьким ремеслом. Вони обробляли обрізки перського каракулю, привезених з Лейпцига, отримували суцільне хутро, яке успішно збували на ринках Європи для пошиття модних шуб. Як виявляється, це ремесло процвітало і в ХХ ст. Равчанин Степан Горечий (1929 р.н.) розповідав мені, що до Другої світової війни єврей з сусіднього будинку на вул. Вокзальній не тільки майстерно зшивав клаптики каракулю, а й шив з них шуби на замовлення заможних міщанок.
- У селі Бишкові з 2007 року проживає художник, футболіст і актор Вітторіо Джіакомі. Приблизно років 15 тому він зустрів у рідній Італії галичанку Галину з Бишкова і так закохався, що переїхав разом з нею до України. У Бишкові має тепер майстерню, власний будинок спільними зусиллями облаштували як галерею. Приймають відвідувачів.
- Село Гійче можна назвати «найвченішим» селом нашого краю. Звідси вийшли два академіки, три доктори і вісім кандидатів наук. Про них варто поіменно розповісти в окремій публікації.
Ярослав Серкіз, краєзнавець
