Храм Божий – центр духовного життя (молитви та любові) людини, в ньому вона навчається християнського способу життя і духовно зростає. Це місце, де наша стражденна та скорботна душа може віднайти розраду та втіху. У храмі особливо відчувається Благодать Божа, адже це місце особливої присутності Господа. Помолившись у храмі, віруюча людина виходить очищеною та збагаченою духовно.
У с. Синьковичах ніколи не було своєї церкви, тому люди відвідували богослужіння у храмах сусідніх сіл – Гійча та Равського.
1995 року громада села розпочала будівництво свого храму, а в 2003 році здійснилося урочисте освячення новозбудованої церкви. Тож більше, ніж десять років ми маємо змогу помолитися у своєму храмі Успіння Пресвятої Богородиці.
У 2006 році з благословення Владики Михаїла Колтуна на парафію прийшов о. Михайло Шевчук. З цього часу розпочинається духовне відродження села. Ми дякуємо Богу за те, що маємо хорошого духовного наставника, адже о. Михайло прикладає багато старань та зусиль для розвитку Синьковицької парафії. Так, з його ініціативи створено при храмі молодіжну християнську спільноту «Едем», учасники якої щорічно скликають молодь деканату на святкування молодіжних зібрань. О. Михайло організовує прощі та поїздки для жителів села. Таким чином ми можемо мандрувати мальовничими куточками України (Заглина, Крехів, Жовква, Львів, Страдч, Карпати, Гошів, Київ тощо). Багато уваги приділяє о. Михайло християнському вихованню дітей та молоді, влаштовуючи для них зустрічі, бесіди, де у їхні серця сіє зерна доброти, любові, милосердя, навчає їх зростати хорошими християнами. Цікавими для дітей є канікули з Богом, які проводяться щорічно.
Від 2013 року у нашому храмі постійно перебувають мощі святого Івана Павла ІІ, Папи Римського. І це також заслуга о. Михайла.
18 травня – святому б виповнилося 95 років. Відзначення цієї річниці у нашому селі відбувалося по-особливому, адже Іван Павло II є небесним заступником парафії Синьковичів. У храмі звершувалася Дев’ятниця до Святійшого Отця, де парафіяни молилися та випрошували в небесного покровителя заступництва для своїх сімей та родин. Зверталися з молитвами до Святого за військовослужбовців та урядовців нашої країни, за припинення війни.
Під час відзначення цієї річниці о. Михайло організував марафон з бігу на честь Івана Павла II, в якому брали участь дошкільнята, учні школи, молодь. Переможці та учасники забігу були нагороджені призами.
17 травня, у неділю, у восьмий день Дев’ятниці до Cвятого, у вечірній час віряни мали змогу прийняти Святу Тайну Сповіді та Святого Причастя, помолитися до Богородиці Діви. Після цього відбулася хода до пам’ятного Знаку Небесній сотні. У молитві брали участь діти села, які тримали в руках палаючі смолоскипи. Усі молилися на Вервиці за мир, вшановували пам’ять героїв Небесної сотні та всіх тих, хто віддав своє життя за волю України.
18-те травня у нашому селі проголошено офіційним Днем вшанування пам’яті св. Івана Павла II. Саме тому у храмі відбулася урочиста Свята Літургія, яку очолював декан Рава-Руський о. Роман. У ній взяли участь священики Жовківського та Рава-Руського деканатів: о. Роман (с. Потелич), о. Василь (с. Камянка-Липник), о. Михайло (м. Рава-Руська), о. Ярослав – декан Жовківський. Службу Божу супроводжував мелодійний спів хору братів з Крехівського монастиря з отцем Іваном, ЧСВВ. Настоятель парафії с. Боянця, о. Володимир, виголосив проповідь про дар зору та його значення в житті людини. Під час промови звернув увагу на погляд Святійшого Отця: «Скільки в його погляді було доброти…». Свою промову проповідник завершив молитовним проханням, щоб Святий «випрошував у Бога ласки, щоб ми вчилися наш зір повертати на добрі речі». На завершення Святої Літургії прозвучало Величання, і всі присутні мали змогу приклонитися перед святими мощами.
Іван Павло II говорив: «Не бійтеся! Відчиніть, відчиніть двері навстіж Христу! Відчиніть двері його спасенній владі, відкрийте їй кордони держав, економічні і політичні системи… дозвольте Христові промовляти до людини!»
Молімось всі разом з нами до Святійшого Отця. У небі Він заступається за нас перед Богом.
Руслана СОХАНЬ, вчитель історії.
