2016-й проголошений католицькою церквою Роком Милосердя (або Ювілеєм Милосердя). А як тлумачать цей термін світська і богословська науки?
За багатьма навчальними посібниками з етики, адресованими школярам, студентам, можемо знайти таке тлумачення “Милосердя”: це — діяльне прагнення допомогти кожному, хто має в цьому потребу. Навіть деякі автори наводять синоніми до слова “милосердя” — любов (до ближнього), доброта, щирість, добропорядність, доброзичливість, милостивість. Зважмо, тут не всі з них є синонімами. Але авторами ще й не завжди деталізується, чи всяке прагнення потребуючого (скажімо, наркотиків) і прагнення стороннього допомогти (дати гроші на них, мовляв, нехай не буде “ломки”) є істинним милосердям? Може, навпаки, гріхом?!.
Згідно з постулатами християнської етики (церковного вчення) людина має бути милосердною передусім заради блага й спасіння власної душі і душі ближнього.
Християнське милосердця, як стверджують богослови, є дарунком Бога людям, щоб вони могли краще Його наслідувати. Христос навчає у Нагірній проповіді: “Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя” (Мт. 5.7). Є й таке: “Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний” (Мт. 10.8).
Найважливіша ознака милосердя — повна безкорисливість, вчинок не задля своєї слави, а насамперед із співчуття, жалю до ближнього і наслідування Христа. Обов'язкова щирість, коли милосердя не є наперед обдуманим і зваженим прагматичним кроком: я — тобі, ти колись — мені.
Добре, коли людина робить це таємно. Як же тут не згадати Святого отця Миколая Чудотворця, архієпископа Мир Лікійських? І дотепер до нього звертаються у молитвах за допомогою, передусім у порятунку від небезпек, збереженні здоров'я, і тепер (нехай вже не тільки через церковну, а й батьківську традицію) він розносить діточкам подарунки. Ті тільки уявляють собі, фантазують — який він милосердний Миколай! Бо він справді такий!
Милосердя облагороджує світ, робить його добрішим, мирним, спокійнішим, радіснішим. Язичники практично не знали милосердя. У римсько-візантійській імперії у IV столітті за часів правління імператора Костянтина Великого з утвердженням християнства як державної релігії засади милосердя було впроваджено в життя держави. Хреститель України Святий рівноапостольний князь Володимир Великий запроваджує політику милосердного ставлення до ворогів, полонених. Володимир Мономах у Повчанні: «… закликає до милосердя у повсякденному житті».
А заснування церквами лікарень (в т. ч. Митрополитом Андреєм Шептицьким), сиротинців — хіба не є проявом милосердя?!. Навіть Міжнародна організація Червоний Хрест діє на принципах Христового вчення, християнської етики та моралі, милосердя.
Гріхом було б не згадати про волонтерів, які надають безпосередню допомогу українським бій-цям у зоні АТО, священиків-капеланів, чиє духовне слово, моральна підтримка — це також милосердя! Молитва парафіян за наших бійців — і це милосердя!
Християнська любов до ближнього виявляється передусім у турботі про порятунок його душі у ділах милосердя щодо душі (даруйте, будь ласка, за таку тавтологію — повторювання фраз). Чітко сказано у Святому Письмі: грішника навернути, невігласа навчити, сумного потішити, кривду терпеливо знести, образу із серця прощати, молитися за живих і померлих, голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого зодягнути, недужого відвідати… Милосердя — це й любов до батька й матері, дружини і дітей, до Бога.
Утім, слід бути обережним із милостинею, не завжди ототожнювати її з милосердям. Бо за добрими намірами мощена дорога до пекла. Церква вчить (навіть застерігає): не варто давати гроші наркоману, коли не впевнені, що він ними скористається виключно для лікування. Адже таким чином ви його губите, вважайте, що і себе губите перед Всевишнім. Батьки повинні знати, скільки дати дитині грошей до школи: чи вона булочку купить, чи цигарки, принаймні попросить “доброго дядька”, щоб купив… (Тепер продавці строго дотримуються правил торгівлі, при-наймні, більшість з них).
Однак, завжди будьмо милосердними!
Тарас ЛЕХМАН, журналіст.
