Ікона Божої Матері… Пшеничні колоски… Кетяги калини, переплетені барвінком… Горить свічка…
«…Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з тої днини
Й благають : українці, донесіть
Стражденний біль голодної країни»,
— у смутку і скорботі лунають слова з уст ведучих.
Не сьогодні це сказано: час народжуватися, і час помирати, час руйнувати і час будувати, час розкидати каміння і час збирати його, час мовчати і час говорити. Час — говорити ! Хай ці гіркі слова правди, народжені після десятиліть мовчання, ляжуть першим каменем у фундамент всенародного пам’ятника трагічній історії українського народу. Україна запалила свічки пам’яті. Учні Волицької ЗОШ І-ІІІ ступенів активно долучилися до участі в акції «Запали свічку». Стривожені сумними історичними подіями, вчителі і учні підготували захід-реквієм «Скорботний 33-й». Слова пісні О. Білозір «Свіча» у виконанні учениць 7-Б класу Іри-ни Хор і Аліни Сенів відкривали жахливі сторінки історії.
Цей стражденний 1933-й… Україну, одну з найродючіших земель, огорнули чорні крила голоду, сліз, страждань… Це крила хижака, які міцно стискали до болю, до божевілля. Досі не віриться, що тут, в Україні-житниці, раптово зник хліб, люди залишилися без зернини. І це в урожайний 1932 рік.
В уяві учнів поставали жахливі картини знущання над українцями: опухлі і зморені голодом діти. Щоб не дивитися на їхні муки, матері прискорювали гіркий кінець, дорослі божеволіли, закінчували життя самогубством.
Якими словами можна описати мучеництво України того періоду, що поклав у землю мільйони синів і дочок! Пісня «Голодомор» у виконанні Катерини Заремської та Володимира Суходольського краяла серця, навертала сльози на очі.
Зворушливо лунала пісня у виконанні ансамблю дівчат 7-Б класу:
Не спи, моя рідна земля!
Прокинься, моя Україно!
Відкрий свої очі у світлі далеких зірок!
Це дивляться з темних небес
Загиблі поети й герої –
Всі ті, що поклали життя за майбутнє.
Ми не повинні забути трагічні сторінки історії нашого народу. В останню суботу листопада Україна вшановує жертв Голодомору та політичних репресій. Хвилиною мовчання учні та вчителі школи вшанували пам’ять мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках, пам’ять українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії ХХ століття.
«І тільки виповідаючи минулі страждання, викрикуючи давній біль, крок за кроком проходячи заново хресну путь своєї далекої і близької історії, віднайде себе наш славний народ, гідний прекрасної долі», — такими словами закінчила захід-реквієм у Волицькій ЗОШ заступник директора з виховної роботи Наталія Іванців.
Галина СЕНІВ,
заступник директора з навчально-виховної роботи
Волицької ЗОШ І-ІІІ ступенів.
