Хто хоче – шукає можливості, хто не хоче – шукає причини. Якби кожен щоденно користувався цією мудрістю Сократа, без остраху приймав рішення і діяв, тоді не було б часу сидіти, склавши руки, і чекати, що завтра хтось вирішить його проблеми.
Українське село не розбалуване манною небесною. Сьогодні мало де і мало хто може реалізувати себе в селі. Через це сільські території спустошуються, молодь мігрує до центрів економічної активності, якими переважно є міста. За даними демографів, щороку з карти України зникає до 17 сіл. А от у Річках, селі нашого Розточанського краю, навпаки, молодь хоче жити і працювати у своїй місцині.
СПРАВЖНІЙ ГОСПОДАРНИК
Роман Володимирович Зінько головує у Річках — у великому і багатому селі району, до якого входять ще два населені пункти Рата і Шабельня, — більше трьох років. Тож, чимало позитивних змін, які відбулися на території, пов’язані з його самоврядною діяльністю. Він завжди діє як патріот свого села та людина із сучасним ринковим мисленням. Три роки – це, здавалося би, не так і багато, але за цей час у селі: капітально ремонтуються дороги, оновлюються соціальні установи – бібліотеки-філії, Народні доми, дошкільний заклад, покращується благоустрій… Про те, які конкретні справи для 3-тисячної громади села були зроблені за цей період, а також про цікаві й суспільно корисні проекти в інфраструктурі господарки, говоримо зі сільським головою.
— Романе Володимировичу, розкажіть, передусім, що Вас спонукало взяти участь у виборах сільського голови?
— Чому вирішив балотуватися? Тому що неважливо, в яких умовах, на якій посаді – якщо хотіти, то можна працювати результативно. Щоб довести це, я прийняв рішення балотуватися.
Торік нам вдалось за власні кошти зробити в двох селах Річках і Шабельні по три дитячо-спортивні майданчики, у Раті – один, але в комплексі. Провели вуличне освітлення за новими технологіями на світлодіодних жарівках. Окрім цього, освітили новий квартал забудови (89 земельних ділянок), капітальний ремонт усіх трьох бібліотек-філій та Народних домів, перекрили приміщення школи, дитячого садочку. Також в кожному населеному пункті капітально відремонтували дорожнє покриття в межах однієї вулиці.
— Що плануєте цьогоріч?
— Зробити ще на п’яти вулицях дорожнє покриття в суцільному асфальті. Утеплити фасад дитячого садочку, що зменшить енергозатрати, капітальний ремонт Народного дому с. Річок та ще багато іншого, якщо дозволить бюджет.
— Як вирішуєте проблемні питання благоустрою?
-— Ми заключили угоду з Рава-Руським будинком управління на вивіз і утилізацію сміття.Також на території ради є своє комунальне підприємство, яке щоденно прибирає вулиці та сквери.
І це дуже добре, адже є відповідна служба, яка щоденно підтримує села в належному порядку. Стихійних смітників у селі немає, а окремі громадяни, які вряди-годи порушують правила благоустрою, несуть адміністративне покарання.
— Незважаючи на те, що з Вашого села молодий воїн не повернувся живим з АТО, хлопці йдуть служити. Скільки на сьогодні є учасників воєнних дій на сході України і, яка їм надається допомога?
— Так. Це велика трагедія і для села, і для родини. Але час йде, і усе минає. Може не так швидко, але час лікує рани. В загальному у раді 59 воїнів уже мають статус учасника АТО. Кожному з них сільська рада надала по 5 тис. гривень матеріальної допомоги, а також до Дня Захисника Вітчизни – по 3 тисячі. Так, про своїх захисників ми піклуємось, хто звертається – надаємо земельні ділянки і під будівництво, і під садівництво. Та, думаю, те, що ми робимо для наших захисників, – це лише краплина.
— А як у сільській раді виглядає демографічна ситуація?
— Майбутнє будь-якого села чи міста, як і держави в цілому, — це діти й молодь. І тому я разом із депутатським корпусом ради робимо все, що від нас залежить, щоб мати на території ради затишний дитячий садочок, більш сучасну школу, спортивні секції тощо. Загальний добробут позначився і тим, що за останні три роки збільшилася народжуваність, побільшало багатодітних сімей. Показово й те, що є на території ради сучасний комфортний дитячий заклад. Тому, молоді сім’ї залишаються в селі та, маючи роботу й упевненість у завтрашньому дні, не бояться народжувати дітей. Через те демографічна ситуація у нас позитивна.
«Хто хоче працювати – шукає можливості, хто не хоче – шукає причину» — саме цей відомий вислів спадає на думку після розмови з сільським головою Річківської сільради Романом Зіньком. Він доводить, що навіть за такий малий проміжок керування чималою господаркою та ще й, коли країна у стані війни, можна досягти очевидних результатів та зламати стереотипи щодо труднощів господарювання в нинішніх умовах.
СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА – РУХ ВПЕРЕД
Дорогоцінним надбанням кожного народу є, без перебільшення, книга. Саме так. Адже у кожному аркуші книги причаївся дивосвіт чаруючої душі багатьох поколінь та їх думок і прагнень. А усе це укладає нашу історію, і звідси — стає нетлінним скарбом для май-бутніх поколінь.
Замість вкритих пилом книг класиків радянського літературного реалізму – яскраві сучасні книги світової та української літератури. Замість стареньких чорнильниць і кулькових ручок – сучасні комп’ютери, а бібліотекарі — молоді привітні люди. Так виглядають бібліотеки-філії Річок, Шабельні та Рати, які відіграють у громаді Річківської сільради роль її інтелектуальної, інформаційної основи.
Бібліотекар із чималим стажем роботи у книгозбірні Надія Єлізарова з філії с. Річок вважає, що одним із найважливіших напрямків роботи цієї установи є гуртування громади. «Зараз такий час, який вимагає від нас, бібліотекарів, гідно конкурувати з різними інформаційними центрами. Сучасний бібліотекар має бути й інформатором, і комп’ютерником, і піарником. Щоб працювати, треба запроваджувати у бібліотеках сучасні інформаційні технології», — наголосили у розмові бібліотекарі Тетяна Думич (с. Шабельня) і Ольга Освальд (с. Рата).
Так, крок за кроком, книгозбірні трьох населених пунктів розширяють свої повноваження завдяки тісній співпраці з органами місцевого самоврядування. Сьогоднішні бібліотеки-філії разюче відрізняються від своїх попередниць, вони виділяються своїм розмаїттям інформативного друку. Адже тут широко представлені різногалузеві видання, твори українських і зарубіжних класиків, сучасних письменників, література з історії, економіки, екології тощо.
Тож недаремно і школярі, і молодь, і старше покоління радо відвідують книгозбірні Річківської сільради, аби долучитись до криниць духовності, мудрості й автентичності нашого народу.
КУЛЬТУРА І СПОРТ – ДВА В ОДНОМУ
У вирішенні багатьох проблем, що сьогодні існують в культурному житті села, не можна покладатися тільки на керівництво району. Лише спільними зусиллями всіх рівнів влади, старанням директорів Народних домів та й просто небайдужих людей можна вирішити ці проблеми.
Культура – одне з найцікавіших і найдревніших явищ, яке тісно пов’язане з діяльністю людини. Кожен час ставить перед нею свої локальні завдання. Однак на будь-якому етапі суспільного розвитку необхідно, по-перше, робити все для збереження існуючих традицій і надбань, по-друге, привносити щось нове, цікаве, неповторне. І в цьому чи не найважливіша роль сільської культури як складової загальнокультурного процесу в Україні.
Головними критеріями діяльності Народних домів Річківської сільської ради (завідувачі Мирослава Панечко (Річки), Ольга Казимирович (Шабельня) і Ганна Гнідець (Рата) є організація і проведення різноманітних культурно-просвітницьких заходів, які влаштовують як для юних, так і для
дорослої аудиторії. Це історичні години, літературні години, зустрічі, вечори, ігри та багато інших цікавих заходів. Народні доми активно співпрацюють з навчальними та громадськими закладами, що сприяє створенню позитивного іміджу та дає додаткову можливість поінформованості населення. А ще в Народних домах проводяться заходи, які сприяють творчому розвитку особистості, розширенню кругозору юнаків і дівчат, їх змістовному дозвіллю. Саме тому кожен заклад оснащений тенісним столом, а в одному навіть встановлено стіл більярдний. І довгі зимові вечори молодь проводить у спортивних баталіях, а не в інших «неігрових» заняттях.
СВЯТИНЯ РІЧОК — ВЕЛИЧАВИЙ ХРАМ
В усі часи церква була консолідуючим та стабілізуючим фактором духовного життя населення. В умовах довгих століть бездержавного існування української нації вона згуртовувала людей до громадського та політичного життя.
У центрі села на підвищенні височіє величавий мурований храм Успіння Пресвятої Богородиці. Розташований на пагорбі й домінує над всією сільською забудовою. Мурований з цеглини на кам’яному фундаменті, будівництво якого велося довгих десять років і виключно за пожертви парафіян, храм приваблює і жителів, і гостей ще здалеку. Сьогодні на парафії служить о. Іван Пігура, його підходом до заохочення жителів до молитви задоволені і війт села, і старше покоління, а особливо — молодь. Служачи ще нетривало, священнослужитель завоював довіру та полюбився сельчанам. Так, щоб якомога більше залучити до Бога, він запровадив щоденну молитву для школярів, навчання для молоді, спільні молитовні години для дорослих. Адже це в сьогоднішній непростий час — дуже потрібне та дієве. Треба додати, що на території сільради знаходиться ще одна, вже столітня будівля храму. Сьогодні — це краєзнавчий музей.
Зоряна ГУМНИЦЬКА,
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.
