Найбільше і найдорожче добро кожного народу
Єдиний скарб у тебе – рідна мова,
Заклятий для сусіднього хижацтва.
Вона твого життя міцна основа,
Певніша над усі скарби й багатства.
П. Куліш
9 листопада в Україні вшановують пам’ять Преподобного Нестора Літописця – першого вітчизняного історика, видатного письменника, мислителя, вченого, продовжувача традицій слов’янської писемності, що були закладені рівноапостольними Кирилом і Мефодієм. Саме на честь Нестора Літописця, внесок якого в розвиток історичної науки безцінний, у 1997 році започатковано свято – День української писемності та мови. Дослідження різноманітних історичних джерел дають підстави стверджувати, що саме з діяльності цього вченого починається письмова українська мова.
Уперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної у 1798 році, з виходом першого видання “Енеїда” Івана Котляревського, який “ у щаливий час вкраїнським словом розпочав співати”. Продовжив, розкрив невичерпні багатства української мови, українського слова Тарас Шевченко:
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється-ожива,
Як їх почує!..
Кобзареве слово підхопили славні сини і дочки українського народу, шліфували, збагачували його, примножували духовну скарбницю України Леся Українка, Іван Франко, Максим Рильський, Володимир Сосюра, Василь Стус, Ліна Костенко та багато інших, які своєю творчістю утверджували і утверджують право на існування української мови.
Щороку листопад у вимірах нашої культури проходить під знаком української мови й писемності. В навчальних закладах відбуваються урочистості з цієї нагоди: різноманітні виховні заходи, КВК, вечори та ранки, лінійки, конкурси на кращого знавця мови, кращого читача та декламатора, зустрічі з письменниками, книжкові виставки…
Українська мова ввібрала в себе все найкраще, найніжніше, найвеличніше, наймудріше, найблагородніше, найпоетичніше: перший голос немовляти і останній зойк прощання людини з білим світом, голосний сміх щасливої людини, солодке задоволення від творчої праці та побратимської вірності і велике розчарування від холодної людської байдужості, блакить високого неба і золотого сонця пшеничних ланів, могутність бурхливого Дніпра, міць столітніх дубів, тихий шепіт шовкових трав і таємний шум замріяних смерек, гіркоту поневіряння на чужині і відчуття піднесеності в молитві до Бога за свій рід, за Україну, за мир і добро на всій планеті.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Володимир Сосюра.
Марія Падюка, методист ІМЦО:
– З метою утвердження державного статусу української мови, піднесення її престижу серед української молоді, виховання поваги до культури і традицій українського народу в День української писемності та мови проходить Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика. Цьогоріч відбудеться вже ХІV Міжнародний конкурс. Не можна не згадати актуальний заклик, коли українська мова переживає складну історію, виконавчого директора Ліги українських меценатів, вченого, науковця Михайла Слабошпицького про роль мови: “Треба будувати державу слова, бо лише мова може сконсолідувати суспільство”. Він впевнений, що саме цей мовний турнір допоможе молоді плекати рідну мову, вдосконалювати її.
Щорічно учні та вчителі району беруть участь у Всеукраїнському та обласному конкурсах “Радіодиктант”. Вже вдруге проходить обласний конкурс Мовного плакату “Мова – твого життя основа”. Відрадно, що учні районних шкіл, таких, як Великі Грибовичі, Добросин, Лавриків, Любеля, Воля-Висоцька, В’язова, Забір’я, Камінна Гора, Купичволя, Річки та Стронятин приймають участь в усіх мовно-літературних конкурсах.
І я вірю, що наша мова, яка бере свій початок із сивої глибини, яка пройшла важкий і тернистий шлях утисків, заборон, зневаги, буде мовою любові, поваги, порозуміння, для кожного українця – рідною мовою.
О слово рідне! Подарунок мами!
І пісня ніжна, і розрада нам!
Я всім на світі поділюся з вами,
Та слова рідного нікому не віддам.
Підготувала Зоряна ГУМНИЦЬКА.
