Над розкриттям таємниці довголіття вчені б’ються не один десяток років, проте дати достеменну відповідь, що ж насправді продовжує життя людини, не можуть. Вважається, що у кожного, хто подолав столітній віковий рубіж, — свій секрет успіху на ниві довголіття. Комусь допомагає відмова від шкідливих звичок, іншим – обмеження у їжі, треті дякують за здорові гени батькам. Катерина Платонівна Ковальовська із села Любелі, якій 3 квітня виповнилося сто років, за своє життя жодного дня не пробайдикувала. Відповідь на запитання про причину довгого віку у неї проста: потрібно більше рухатися, працювати.
Катерина Ковальовська живе у будинку дочки Марії. В ювілярки збереглася чудова пам’ять. На її віку повалилося три імперії – Австро-Угорська, Російська, совіцька, і бабуся може багато чого розповісти про найвизначніші віхи, що супроводжували зміну «розмаїтих» влад.
Пані Катерина з чоловіком прожила недовго. У Другу світову чоловіка забрали на фронт, з війни він не повернувся – загинув. Тільки й того щастя було, що у молоді роки. Гляділа за обійстям, займалася домашнім господарством. Усе своїми руками робила — сіяла, косила…
За словами рідних (у неї двоє внуків, четверо правнуків та шестеро праправнуків), довгожителька життєрадісна, почуття гумору не покидає її ніколи.
Телевізор бабця дивиться, за новинами слідкує, політикою цікавиться, живе у ногу з часом. А ще з молитвою прокидається і засинає. Мабуть, тому Катерина Платонівна прожила стільки літ.
У день століття шановну Катерину Платонівну усі щиро вітали: як родина, так і голова Любельської сільської ради Василь Чернюх, який вручив грошову винагороду від Управління праці та соціального захисту населення. Редакція газети «Відродження» теж приєднується до вітань та побажань – здоров’я, здоров’я і здоров’я, Вам, шановна ювілярко.
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
