У Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові відкрили виставку «ТУТ», яка вперше об’єднала твори трьох відомих українських митців — скульпторів Василя Ярича та Олександра Дяченка, а також живописця Олександра Бабака. Відкриття експозиції відбулося за участі міського голови Львова Андрія Садового, представників культурного середовища та шанувальників мистецтва.
Концепція виставки розгортається навколо поняття «тут» як позначення місця, присутності та способу перебування людини у світі. Скульптури Василя Ярича й Олександра Дяченка та живопис Олександра Бабака поєднує тема тілесності та присутності людини на землі. Людське тіло у виставковому просторі представлено як первинне «тут» — точка відліку для пізнання простору, часу і себе.
Під час відкриття міський голова Львова Андрій Садовий поділився враженнями від експозиції, відзначивши поєднання кольору, масштабу та особливу атмосферу залу, а також теплоту й емоційність живопису Олександра Бабака.
Експозиція охоплює понад чотири десятиліття творчого шляху авторів — від 1984 до 2026 року. Представлено дванадцять пластичних творів Василя Ярича, сім скульптур Олександра Дяченка та понад десять великих живописних полотен Олександра Бабака, серед яких роботи із серій «Grisaille», «Рікою» та «Хмари». Відвідувачі можуть простежити еволюцію художніх пошуків митців, які поєднують філософське осмислення людини та світу з досконалою пластичною формою і виразною живописною мовою.
За словами уповноваженої Львівської міської ради з питань культури Наталії Бунди, особливість проєкту полягає в тому, що він уперше об’єднує трьох митців в одному просторі. Вона наголосила, що виставка поєднує живопис і скульптуру з використанням різних матеріалів, а кожен експонат вирізняється продуманістю та витонченістю форми. Роботи торкаються тем болю, війни й втрати, але водночас допомагають проживати ці переживання, поєднуючи темні відтінки з життєствердними кольорами, зокрема яскраво-жовтими тонами та рожево-червоними півоніями. Скульптура з природними кольорами каменю, граніту й мармуру вступає у діалог із живописом, впливаючи не лише на уяву, а й на емоції глядачів.
Особливе місце в експозиції займають твори, які публіка бачить уперше. Серед них — скульптурна композиція Василя Ярича «Адам і Єва» (гіпс, 2026), скульптура Олександра Дяченка «Піраміда» (бронза, 2025–2026) та картина Олександра Бабака «Ноги» (полотно, акрил, 2026).
Василь Ярич — один із найвідоміших українських скульпторів сучасності. Він народився у 1951 році на Івано-Франківщині, закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, працює у станковій і монументальній скульптурі, використовуючи бронзу, камінь, дерево й теракоту. Є автором понад шістсот скульптурних творів, зокрема пам’ятника королю Данилові у Львові, пам’ятника «Просвіті» та меморіального комплексу «Борцям за волю України» у Стрию.
Олександр Дяченко народився у Києві в родині художників, після навчання у Львові працює з каменем, керамікою та бронзою. Серед його відомих робіт — пам’ятник Омелянові Ковчу на території колишнього концтабору Майданек у Польщі, меморіал пам’яті жертв Голокосту в Мелітополі та меморіальна композиція Миколі Амосову в Києві.
Олександр Бабак — один із представників Нової української хвилі. Він народився у Києві у 1957 році, навчався у Республіканській художній школі імені Тараса Шевченка та Київському художньому інституті, був учасником артгурту «Живописний заповідник» і творчого об’єднання «ЧервонеЧорне». Серед його важливих робіт — художнє оформлення станцій київського метро «Осокорки» та «Видубичі».
