Ми живемо у доволі непростий час. Нині кожен із нас відчуває внутрішню напругу, неспокій та стурбованість. Неважко здогадатись, що всі ці складові стали наслідком імперсько-шовіністських амбіцій нашого північного сусіда. І як би лояльно ми не сприймали його, які б підстави для такої поведінки не шукали, аби хоч якось зрозуміти, — все зводиться до того, що є речі, які на здорову голову збагнути важко, як і пояснити.
Утім, аналізуючи хронологію розвитку подій, починаючи ще задовго до революції Гідності, можна десь передбачити можливі наслідки і з’ясувати, що чекає агресора в недалекому майбутньому. Висновки для нього дуже невтішні.
Розв’язання українофобської, азгодом і агресивно-ворожої інформаційної війни по відношенню до України з метою протиставлення російсько- та українськомовного населення рано чи пізно призведе до стану, коли прийде прозріння. Обманутий російськомовний українець збагне, що Росія його розвела: ніякої загрози фашизму в Україні не було і не буде. Навпаки, є більш страшніший — імперський та загарбницький, який існує в Росії. І тоді відбудеться екзистеційний злам, подив та прикрість і біль обману перетвориться на ненависть до сусідньої держави.
Революція Гідності відбулась з метою повалення олігархічно-бандитського режиму, такого, який існує в Росії. Проте вона мала і більш глибокий та істотний зміст — масштабне (чи не світове) зіткнення двох ідентичностей: старої, застояної унітарної та нової, корпоративно-громадської. За великим рахунком, у цьому всеукраїнському спротиві був зацікавлений весь світ, бо Україна стала почином того, що невдовзі відбуватиметься і в інших країнах.
У цьому контексті наш сусід наївно гальмує історичні незворотні процеси, намагаючись утримати свій архаїчний світ. Та перешкоджання розвитку глобальних змін може не просто розколоти країну, а взагалі припинити її існування: світові вітри зметуть її, як пір’їнку. Найгірше у цьому логічному ланцюжку для Росії те, що вона прихистила кривавого диктатора Януковича (до слова, і не тільки його). Чи не він кинув публічний клич до руйнування своєї країни (насамперед, своєї маленької батьківщини), який підтримав Путін? Не тільки в усьому світі, а й навіть у самій Росії розуміють це. Така позиція в сукупності зі суцільною інформаційною брехнею, в яку вірять хіба що зазомбовані росіяни та російськомовні українці, є моральним падінням, із якого вже не встати.
І найпідліше (так діють непримиренні вороги) те, що Росія скористалася слабкістю України після революції та підступно вирішила реалізувати свої геополітичні імперські задуми.
Режим Януковича довів економіку країни до банкрутства, дефолту, зруйнув авармію, корумпував все, що можна було корумпувати. Україна виявилася слабкою як ніколи. Вона розраховувала на руку допомоги, натомість отримала підлий удар у спину, який нині приносить жертви як серед військових, так і цивільного населення. Що робити, коли з нами ромовляють мовою автоматів, танків та "Градів"?
Погрози розпочати повномасштабну війну, про що свідчить цілеспрямоване стягування російських військ до кордонів України, спонукають запросити в Україну війська НАТО і США, у комплексі і звведення найжорсткіших санкцій проти ненаситної кремлівської зграї. Російський ведмідь став людожером. Його — або в клітку, або… Залишати все, як є,щоб він і надалі безчинствував — згубно для всьо голюдства.
Агресивна, окупаційна і ксенофобська ідеологія у різні часи мала свої національні особливості. У Німеччині це був нацизм (націонал-соціалізм), в Італії — фашизм, а в Російській Федерації нею став рашизм. Людиноненависна сутність у всіх цих ідеологій практично однакова.
Росія обрала шлях знущань і приниження українців, відтак сама заслужила на історичне приниження. Вся соціальна енергія, наповнена несправедливістю, приниженням, болем і помстою — всім тим, що породив Путін зі своїми поплічниками, буде справедливо і жорстоко звернена на агресора. Проти неї йому не встояти.
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.
