Відрядження — для журналістів редакції — це завше гарантія пізнання нового, можливість зустрічі з цікавими людьми та багато вражень і позитивних емоцій.
Наша поїздка до Бишкова охопила всі ці житейські привілегії. Зібраний матеріал вилився у розповіді, які в одному номері помістити не вдалося. Тож сьогодні друкуємо закономірне продовження.
МАЙСТРИНЯ ВИШИТИХ УЗОРІВ
Ще цвіте осінь яскравими дивами хризантем, а золота палітра дерев, підфарбована чарівним пензлем, зваблює усіх помилуватися витворами природи, та, можливо, за тиждень — другий і зимонька додасть своєї гами кольорів…
А поки нас радує чудова краса навколо. Зачарувала вона нас в Галини Михайлівни та Богдана Михайловича Луцанів, що мешкають в с. Бишкові. Прикували зір ще не так давно гордовиті троянди, що червоно горіли на клумбі, а неподалік своїми очицями змовницьки зиркали на світ ще чорнобривці. Наче сторожа, стояли неподалік височенні соняхи, що за сонцем крутили своїми золотими головами. І ось ми в оселі. О диво! Тут все цвіло яскравими барвами веселки. На серветках, подушках і подушечках, рушниках аж очі вбирали маки, піони, ромашки, кручені павичі. Тільки спочатку вони розцвітали на візерунках, в уяві та в душі Галини Михайлівни, а потім її вправні руки терпляче клали на полотно хрестик за хрестиком так одна за одною народжувалися її вишивки.
— Скільки я їх уже вишила — не порахувати. Вишивала дітям, родичам, друзям. Жодної не продала — дарую на день народження, на свята чи просто на згадку, — ділиться пані Галина. — Люблю зробити приємне людям. Дарма, що інколи багато часу витрачаю на своє захоплення. Адже живучи у селі, як говориться — один день рік годує, тому вишивати доводиться вечорами.
Але ця вправна моторна жіночка встигає усе, не дивлячись, що уже літа не ті, та сивина покрила голову.
За словами майстрині, вишиття дуже заспокоює, а ще, ділиться Галина Михайлівна, вона має дуже добру зорову пам’ять, що дозволяє їй відтворити будьякий узор, що привабить. Своє вміння передала і невістці, і внучці, щоправда, вони вишивають бісером. На кожне велике релігійне свято світлиця господині вбирається у різні шати. У часи посту більш темні, жалобні кольори переважають, а у різдвяні чи великодні — то яскраві та білі.
Окрім сина, що живе з батьками, пані Галина разом з чоловіком виховали та поставили на ноги ще одного сина та дочку, які проживають у Львові. Додому приїжджають часто, кажуть, удома — найкраще. Є всі умови для хорошого відпочинку й далеко їхати не треба. Неподалік виблискує прозорістю річечка, манить поглядом лісок, а ще ласкають ніздрі матусині варенички — це просто смакота, пальчики оближеш…
Маючи і поле, і домашню живність, окрім того, Галина Михайлівна знаходить час на мистецтво. Але це, мабуть, пов’язано з тим, що коли у людини душа чиста, простора і любляча, то й Бог людину надихає до творчості. І кожен свій день пані Галина починає з молитви, бо так має і бути, усю роботу має благословити Бог. Як кажуть: без Бога — ані до порога.
Тож хочеться побажати цій працьовитій жіночці доброго здоров’я, завзяття, моторності та ще багато шедеврів її таланту.
ФІГУРИ, ЩО ДАРУЮТЬ ЗАТИШОК І ГАРМОНІЮ
Позитивний настрій — запорука здоров’я, оптимістичного налаштування людини і почасти успішного вирішення запланованого, втілення задуманого. А що потрібно для цього, щоб зробити буденне більш яскравішим і різнобарвним, подолати сіру одноманітність? Інколи бракує звичайнісіньких штрихів, які подарують гарний настрій нам та оточуючим.
Приблизно останні п’ять років у наше життя ввійшли приємні окраси обійстя. Нині декоративні фігури «оселилися» у садах, квітниках, на балконах і подвір’ях. Навіть стали невід’ємними атрибутами сьогодення.
Такий неординарний і рідкісний вид підприємницької діяльності започаткувала у Бишкові Галина Коцовська. У 2005 році викупила напіврозвалене приміщення колишнього свинарника. Після проведеної реконструкції і ремонтних робіт, встановлення устаткування на підприємстві розпочали виготовляти декоративні фігури. На ринок вийшли у 2009 році. Така продукція користувалася неабияким попитом у покупців, тому й обсяги виробництва довелось збільшувати. А відтак і чисельність працівників, які завдяки заробленому змогли покращувати сімейний добробут.
Розширення виробництва — збільшення бюджетних відрахувань. Проте, не все так на практиці, як у підручниках з мікроекономіки. Чи це конкуренти «спрацювали»? (Найбільший і єдиний в Україні аналогічний виробник працює у Білій Церкві). Чи так «підтримали» чиновники, які у той час обіймали керівні посади і на кожній нараді наголошували про необхідність збільшення бюджетних поступлень? Чи контролюючі служби особливо «вболівали» за дотримання усіх екологічних, пожежних і санітарних норм та правил? Нині пані Галина згадує про все, що довелось подолати, як страшний сон.
До того ж, постійні стреси на нервовій основі й космічна сума витрачених коштів. Зі зміною цільового призначення виробництва довелось наштовхнутися на цілий арсенал бюрократичних перипетій. Зі слів підприємця, бували випадки, коли навіть самі чиновники не знали або не хотіли знати, як правильно оформляти документи. Палки у колеса вставляли навіть деякі політичні партії національнодемократичного спрямування. Такі бюрократичні перипетії тривали три роки і чотири місяці. Як не дивно, але бюрократію чиновників допоміг подолати голова Львівської обласної організації політичної партії, яка на той час особливих дивідендів не мала.
Ось так, на усіх рівнях влади дуже пафосно звучать виступи про підтримку виробництва, сприяння підприємницькій діяльності, створення робочих місць і наповнення бюджету. Однак реалії зовсім інші. Насправді започаткувати свій бізнес нелегко, бо доведеться здолати неабиякі підводні течії, а ще складніше — втриматись на плаву.
Нині Галина Коцовська працює спокійно та впевнено, хоч і переживає за кризові реалії економіки. Зниження платоспроможності населення, звісно, відчувається у всіх сферах торгівлі і надання послуг. В основному люди витрачають зароблене на продукти та оплату комунальних послуг. «Наша продукція була дуже затребувана на ринку, що ми навіть не встигали виконувати замовлення, — ділиться п. Галина. — Таке виробництво добре налагоджене лише у Білій Церкві із філією у Тернополі. Можливо, і конкуренти долучилися до пережитих перипетій».
А досвід такої специфічної діяльності Галина Коцовська, філолог за освітою, запозичила у Польщі, де перебувала на заробітках. Там і визріла думка: «А чому б не працювати на себе, а не на пана?». Приїхавши в Україну, почала її реалізовувати. Нині допомагає син Олександр, залучені інші родичі.
В асортименті продукції — більше 200 найменувань декоративних виробів, випущений спеціальний каталог. Тільки найпоширенішого українського птаха лелеки — аж шість видів. До речі, бузьки користуються найбільшим попитом у замовників, а значить й у покупців. Лелека — символ сімейного затишку і достатку, тому ці фігури залюбки дарують, щоб у домі панували спокій і добробут. Тож не встигали виконувати замовлення, нараз, було, відвантажували аж 90 штук птахів. Після лелек попитом користуються лебеді — символ вірності й кохання, олені й собаки.
Потрапити у царство різнобарвних декоративних птахів, звірів, казкових персонажів — надзвичайно приємно. Ми завітали у склад готової продукції. Тут на тебе дивляться й усміхаються численні герої і символи природи, побуту, домашнього затишку. А ти, звичайно, відповідаєш їм взаємністю.
— Надалі плануємо розширити асортимент виробів, — поділилася Галина Коцовська. — Маємо наміри виготовляти українські символи, а саме: козака і козачку. Уже надходять замовлення на різдвяні шопки. Тому будемо вдосконалюватись і працювати, вивчати запити клієнтів.
Декоративні фігури, вироблені у Бишкові, можна придбати в "Агромагазині" с. Сопошина.
ІЗ РЕКОРДНИМ УРОЖАЄМ
Уже десять років на території Бишківської сільради плідно функціонує ТзОВ «Агро Фрутіка Бишків», яке віднедавна очолює Тарас Гук. Нове економічне бачення керівника, впровадження новітніх технологій, відповідно до європейських стандартів та вимог щодо якості продукції, підібраний колектив кваліфікованих працівників дають позитивні висліди.
Поряд із основним видом діяльності – вирощуванням за новітніми технологіями суниці городньої (полуниці) — підприємство доволі успішно культивує зернові. Загальна ж площа посівів пшениці, жита, вівса і гречки, насаджень суниці складає понад 470 га площі угідь у Бишкові, Пирятині, Боброїдах та Лаврикові, які товариство орендує у місцевих жителів. Відтак щорічно їм виплачується орендна плата – завжди вчасно і в повному обсязі.
Цьогорічні обжинки принесли приємну новину: на підприємстві було зібрано рекордний урожай полуниці. Сприятливі погодні умови, вчасне та якісне застосування засобів захисту, підживлення, вміло використаний людський потенціал довели позначку збору до 600 тонн! Результат благо позначився на заробітній платні як збирачів ягід, так і ІТРівців. До слова, одна із постійних бригад жінок, які працювали влітку на полуничних полях Бишкова, цьогоріч вирішила спробувати щастя у сусідній Польщі. І прогадала, бо український урожай значно перевищив польський. Відтак і заробітки в Україні були кращі.
Значна частина продукції зреалізована в супермаркетах і на ринках свіжої продукції на Львівщині та поза її межами, зокрема, за кордоном. Решта переробляється на підприємстві «Галфрост», з яким поєднує тісна співпраця, де застосовується новий технологічний спосіб видалення вологи – вакуумним методом (сублімація). Після цього суниця зберігає ароматичні і смакові якості доволі тривалий час.
Середня зарплата у ТзОВ «Агро Фрутіка Бишків» нині складає 3085 гривень, за 8 місяців діяльності сплачено 1356142 грн. податків у районну казну.
Успішна виробнича діяльність сприяє доброчинності. Зокрема, у Бишкові відремонтована центральна дорога, посильна допомога надається сільраді, дитсадку, школі.
