Після сорокаденного посту, світлого Христового Воскресіння традиційно розпочинається період весіль. Чудова весняна пора буйноцвітіння романтично надихає молоді серця, які поєднують свою долю.
Весілля – це особлива і радісна подія у родині, яка зачіпає струни душі практично кожного. До неї заздалегідь готуються, стараються про все подбати, передбачити, щоб усе вийшло якнайкраще. Особлива роль у весільній церемонії приділяється господині, від старань і вміння якої залежить гарно накритий стіл і смачно приготовлені страви.
Про традиції української кухні, секрети приготування багато можуть розповісти кам’яногірські господині. Галина Мізерник, Надія Сало, Марія Медвіцька, Ольга Пилипець, Марія Кужим, Надія Пилипець вміють і варити, і пекти та ще й частувати. Коровай і хліб – невід’ємні атрибути на урочистостях та святах села. Про це турбуються саме місцеві господині. Бо вміють кам’яногірці і працювати, і відпопочивати, і веселитися.
Нам вдалося поспілкуватися з однією весільною господинею із вагомим досвідом Галиною Мізерник. Вона провадила не одну гостину, тому добре знає усі розрахунки порцій, технологію приготування і нюанси частування. Пані Галина господинила на весіллях у Кам’яній Горі, Магерові, Думичах, Погариську, Замку, навіть у Золочеві. Хоч сама родом із Монастирка, але у рідному селі не мала весільної забави. До речі, мама пані Галини Ганна теж славилася вмінням куховарити і пекти.
Приготування до весілля, звісно, починається заздалегідь. Замовлена господиня відповідає за м’ясні, гарячі страви, холодні закуски і, звичайно, солодке, яке займає особливе місце на святковому столі, потребує чимало коштів і часу. Так, за словами пані Галини, на 250 чоловік гостей треба спекти 110 пляцків. Для трьох рухливих господинь – це чотири дні роботи. А продуктів треба чимало: з основних – це один мішок борошна, один мішок цукру, 2 ящики масла, яєць, залежно від рецептів, але не менше 600 штук, окрім того — мак, курага, родзинки, зефір, кисіль, желе та інші.
З давніх-давен особливим ритуалом весілля є короваї. Їх випікали приблизно 15 (це 2 печі), бо роздавали гостям. Коровай – це білий солодкий хліб. У різних околицях він виглядав по-різному, але завжди прикраси на ньому вказували на злуку двох сердець, початок нового життя, щастя та багатство. Пташки з тіста на короваї символізували власне гніздечко, баранячі ріжки та шишки — багатство та плідність, колоски пшениці — достаток. Прикрашали й зеленою галузкою, знак «дерева життя», різнобарвними стрічками.
— Щоб усе встигнути приготувати на весілля, головна господиня майже не спить три ночі (усе залежить від пори року). Влітку, наприклад, із приготуванням страв не поспішиш, колись не було ні холодильників, ні рефрежираторів. На весільну гостину ріжуть свиню, а то й дві, теля – тоді й було з чого готувати. За стравами визначали господиню і її вміння.
Галина Мізерник розповіла ще про один весільний звичай. Обов’язково один танець присвячувався господиням, тоді господарі дарували їм запаски або передники.
Нині святкування урочистостей більш практикують у барах. Але дехто дотримується думки, що весілля вдома – це справжнє родинне свято, яке не обходиться одним днем. Таку радісну подію — народження нової сім’ї — сусіди і близькі святкують тиждень. Спочатку усі допомагають ( і фізично, і продуктами), а вже потім веселяться…
Наші часи й обставини уже дещо інші — але ми не повинні забувати давні звичаї, які передають старші люди.
Уляна Головенько.
