Минулого року у листопаді ТзОВ «Автосвіт» вже виповнилось десять років. Проте 2014 та початок 2015-го для підприємства були чи не найважчими: почасти нульовий прибуток, ба, більше, кілька місяців тримався й мінусовий показник. Так, прибутком одного дня ледь покривали витрати на пальне на наступний робочий день. Як наслідок – скорочення колективу – зі ста працівників до вісімдесяти п’яти.
Зараз ситуація більш-менш стабілізувалася, оскільки обласна адміністрація своїм рішенням дозволила збільшити вартість квитка.
Оцінюючи показники, які матиме підприємство наприкінці року, воно зможе планувати розширення свого автопарку ( зараз такий налічує більше тридцяти машин). Також, стверджує директор Юрій Семочко, «Автосвіт» планує й розширити кількість працюючих до ста чоловік.
Діяльність підприємства — це пасажироперевезення (охоплюють напрямок Львів-Рава-Руська та весь Добросинський кущ).
— Початок 2014 року став для «Автосвіту» відліком іншого часу. Іншого у розумінні і діяльності, і ставленні до ситуації в державі. Неоголошена війна, яку з незрозумілих багатьом причин називають АТО, що принесла й приносить в оселі простих українців страшні звістки про смерть синів та батьків, вплинула й на наше підприємство, — розповідає Юрій Семочко. — Наші перші поїздки на Схід на самому вже початку військових дій, скажу вам правду, були важким моральним випробуванням як для мене, так і для всього колективу. Ні, це зовсім не були відмови моїх колег. Усі, до одного, поставились з розумінням і виконували свій професійний обов’язок на високому рівні. В одні з перших поїздок вирушили навіть ті, що залишали вдома й троє, й навіть одинадцятеро дітей(!).
Наша перша машина вирушала з Великих Мостів і везла прикордонників прямісінько на кордон з Росією. До речі, жодного разу нам попередньо не повідомляли, куди саме їдемо. Було таке, що водій телефонував, повідомляв, що потрібно ще здолати два-три десятки кілометрів, і просив не телефонувати. З наших машин знімали номерні знаки і чіпляли донецькі. Дивлячись на карту, бачили, що наша машина в’їжджає у саме «пекло», тоді години очікування дзвінка від водія здавались вічністю. І коли нарешті ми чули у трубці знайомий голос, тоді лиш на серці ставало легше.
З такими почуттями і переживаннями наше підприємство відправляло та зустрічало кожну машину, що їхала від нас у зону АТО. Неодноразово ми вимагали у старшого машини, щоби водієві дали каску та бронежилет.
Минулий рік був роком навчання для «Автосвіту» у тому плані, що вчилися ми, водії і ті, хто нас посилали. Адже кожна поїздка з усіма її небезпечними нюансами додавала нам досвіду, навичок, умінь, яких у нас до того не було.
Цьогоріч дві наші машини возили у зону будівельників зі Львова, що зводять укріплення. Якраз наступного дня після обстрілу наша машина проїжджала цією небезпечною дорогою.
Загалом за півтора року «Автосвіт» відгукнувся з’їздити на Схід більше десяти разів. Неодноразово збирало підприємство кошти, купувало продукти й доставляло нашим воїнам на передову. Не залишалися водії байдужими й до прохання допомогти пораненим землякам, що потребували коштів на довготривале лікування. Підприємство охоче надало й пальне хлопцям, які везли у зону АТО чисту питтєву воду.
— Колеги равчанина Юрія Пилипишина знайшли, де брати чисті 5-6-літрові пляшки (у цьому дуже допомагають прості пересічні небайдужі громадяни), наповнюють їх цілющою водою із Заглини, завантажують великий вантажний автомобіль, що приходить з Яворівської військової частини і вирушає на Схід разом з колоною військових, що їдуть змінювати своїх побратимів (у рамках ротації), — розповідає директор «Автосвіту». – З допомогою місцевого населення, яке щоразу охоче наповнює сотні пляшок біля Марусиного джерела, рава-руськими активістами нашим захисникам доставлено уже понад 30 т води.
З миру по нитці – такою, за словами народу, і є теперішня допомога нашим військовим, що обороняють Україну від підступного агресора. І вона у сукупності своїй є основною і дуже вагомою, а, головне, зібраною з любов’ю та переданою з рідних країв…
Надія БАЙБУЛА.
