Золотаво-смарагдова природа із різнобарв’я квітів, зеленкувато-жовтаві дерева, працьовиті, напрочуд привітні люди, цікаві особистості, доглянуті садиби – все це створює хорошу атмосферу невеличкого села Гряди. Саме таке позитивне враження справила на мене ця наближена до обласного центру сільська рада.
Cело Гряда лежить 12 км на північ від Львова і 4 км на північ від Дублян. І назву свою цілком виправдовує: вздовж поселення справді тягнеться гряда приємно-хвилястих пагорбів Розточчя. Відоме це чимале поселення з 1500 року. Довгий час його землі були королівщиною (тобто належали не якомусь там шляхтичу, а державі). В 1781 р. Гряду з околицями в австрійського уряду купила княгиня Любомирська, дружина брацлавського і подільського воєводи. В руках цього могутнього роду Гряда була недовго: вже на початку ХІХ ст. Любомирські продали маєток. За наступні 100 років, до вересня 1939 р., село кілька разів змінювало власників. Так, в середині ХІХ ст. тут заправляв всім Йозеф Шнайдер, а в 1890 р. Гряду купив Сазанський. Його син Станіслав продав маєток на початку ХХ ст. графу Мечиславу Пінінському. 1914 року граф перепродує Гряду фонду графа Скарбека, де кілька років була вона садибою…
Нині село Гряда – неповторний куточок Жовківщини. Село розташоване по праву сторону головної траси Жовква-Львів. Забудова сільських осель здійснена по обидва боки головної вулиці та паралельних до неї. Мешканці не відчувають значної віддалі із обласним центром, та й до райцентру легко дістатися. На території ради створені всі умови для соціально-духовного розвитку. Є і школа, новий Народний дім, дошкільний заклад, храм св. Параскеви.
З історії дізнаємося, що 1565 роком у документах зазначено про існування церкви у селі. Уже 1832 року місцева парафія налічувала 300 греко-католиків, а 1892 – майже 600. У 1868-му дана споруда згоріла. Після цього з ініціативи тодішнього пароха о.Юліана майстер Дрозд розпочав побудову нової церкви. І на свято Параскеви 1876 року її освятили. Час від часу храм оновлювався і зберігся до сьогодні.
Дитячий садочок за ініціативи Людмили Павлик відкритий у 2007 році. Сьогодні відвідують садочок 40 діточок, і ще 20 у черзі. Так, як приміщення невеличке, то діточки перебувають у ньому до 15-ої години. Тут створені всі умови для дошкільнят, усе потопає в зелені, велика кількість іграшок, оформлено казковими героями просторі кімнати та коридори. Одне слово – затишно, цікаво, комфортно. Дітвора залюбки йде у садок.
Звичайно, як і в кожному населеному пункті, вистачає проблемних питань, над вирішенням яких працює сільська рада. Це і освітлення, і дороги, і реконструкція ФАПу, на Волі Гамулецькій – Народного дому та ін. Як дати всьому раду, знає голова села Михайло Ярославович Василина, який уже друге скликання працює на посаді:
— Наша рада неодноразово брала участь у різних інвестиційних проектах: як районних, так і обласних. Цьогоріч ми виграли конкурс у трьох мікропроектах. Це реконструкція вуличного освітлення. Дві найстаріші вулиці села – Смеречанського та Прапорна оновилися сучасними опорами, кабелем та світильниками. Також у селі Волі Гамулецькій центральну вулицю теж освітили, на що було затрачено 105 тис. гривень. Найближчим часом плануємо продовження освітлення вул. Зеленої у цьому ж селі. А ще у нас у планах два великих проекти. Це ФАП у Гряді переобладнати в амбулаторію сімейної медицини (документація уже виготовлена) та Народний дім на Волі Гамулецькій. До речі, на покриття НД закуплено усі матеріали.
Хочеться підкреслити, що цьогоріч ми зробили реконструкцію шатрового даху школи, куди вкладено майже 300 тис. грн. З них 75 тис. дала область і 80 – район. Стараємось зробити хоча б поточний ремонт доріг. Дві дороги, які були ґрунтові, отримали щебеневе покриття.
Треба сказати, що сьогоднішня ситуація в країні нікого не залишає байдужим. Ми теж неодноразово допомагали воїнам і продуктами, і коштами. А своїм жителям, які перебували і які сьогодні захищають східні рубежі нашої Батьківщини, – спорядженням. У Пісках перебуває троє воїнів з Гряди – Олег Войтович, Ярослав Войтович та Андрій Шевчук і з Волі Гамулецької — Андрій Гапаляк та Богдан Прус. Батьки і рідні з нетерпінням очікують солдатів додому. Надіємось, усі повернуться живими і здоровими.
І наостанок. За два терміни мого служіння своїй громаді я старався зробити усе, що в силі моєї компетенції. Проблем є багато, але з Божою допомогою та з розумінням і допомогою громади ми їх вирішимо. Аби тільки запанував мир та спокій у нашій державі.
Зоряна ГУМНИЦЬКА
