Ми відзначаємо цю дату, щоб кожна матуся відчула тепло і доброту своїх дітей. Цього дня кожна дитина, мала чи велика – вітатиме рідну матір, із вдячністю цілуватиме її натруджені руки. Це свято особливе. Воно повернулося до нас із забуття, переживши заборони, справедливо спонукаючи до належного визнання та пошанування найріднішої людини.
На долю українського народу випало багато лиха. Та впродовж усіх гонінь і переживань українська жінка-мати зуміла зберегти незнищенну велич духу справжньої людини. Вона не розгубила на скрижалях непростої історії багатство спадщини, а зберегла і передала наступним поколінням її найбільший скарб – життєдайні джерела: віру в Бога, колорит традицій, рідну мову та культуру праці.
Материнська любов не знає кордонів, їй непідвладні страх та сумніви, розрахунки. Вона очищає, зігріває, зупиняє перед безоднею. Мати тяжко страждає, якщо її дітей спіткало лихо і розцвітає, молодіє, коли бачить, що її діти виросли порядними людьми.
У день вшанування матері задумаймося на хвилинку та відтворімо в пам’яті образ людини, що дала нам життя. Як би далеко чи близько ми не були, завше повинні відчувати серце матері, під яким вона нас носила, бачити очі, що недоспали ночей, руки, які пестили в дитинстві, рідну постать, що вела нас життєвими шляхами, підтримуючи у години радості та смутку.
Мама, матуся, ненька… Чи є щось святіше та дорожче в житті кожної людини? Зі святом Вас, найрідніші! Низький уклін Вам за невтомну працю, безкорисливі любов та ласку!
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.
