Людське серце — це полум’я свічки, а людина — це сама свіча. Які людина носить помисли у своєму серці — таке світло і тепло йдуть від неї.
Всеукраїнська громадська організація «Українське Реєстрове Козацтво» є численним об’єднанням, яке має свої представництва у всіх областях нашої держави. Ті моральні цінності, які проповідує громада на тій чи іншій території, є цінностями й у козаків-реєстровців тієї території. Нас об’єднала присяга, яку ми всі давали перед Господом Богом на вірність нашій державі Україні. Також представництва є і у США, в Японії, в країнах Прибалтики та інших. Але це не означає, що ми виконуємо якісь їхні вказівки, і що вони нас фінансують.
Сьогодні засоби масової інформації містять багато негативного матеріалу про Українське Реєстрове Козацтво. Проводяться різні журналістські розслідування стосовно діяльності УРК щодо відсутності чіткої проукраїнської позиції Великої ради, Гетьмана, генерального штабу та багатьох інших членів товариства під час подій на майдані Незалежності у Києві, анексії Криму, бойових дій у Донецькій та Луганській областях. Хоч відомо, що там також є осередки УРК, члени котрих давали присягу перед Богом на вірність Україні. Також закидають звинувачення з приводу причетності керівництва УРК до торгівлі вугіллям із захоплених територій для потреб Міністерства оборони України, і звільнення отаманів, котрі висловлювали думку, що суперечила поглядам та баченням керівників організації. Навіть у нас, у Жовківському районі, колектив місцевої газети «Жовківчанка», подаючи себе експертом із питань діяльності сучасного козацтва в Україні, береться висвітлювати цю тему. Та й хтось із працівників газети навіть має псевдо «Гетьман». Але хочу зазначити, що шакала левом не називають.
Сьогодні перед козаками-реєстровцями Жовківщини стоїть важливе питання. Потрібно визначитися з ким ми, яким шляхом підемо далі. Чи таким, який нам пропонує Гетьман та Велика рада, чи ми підемо якоюсь іншою дорогою. Дорогою, яку нам підказує наше серце, наше сумління і наша козацька Присяга. З кожним днем все частіше лунають заклики про вихід із ВГО УРК, про утворення нової організації, яка би жила за тими принципами, які буде проповідувати. Але виникає запитання: чи потрібно плодити ще одне козацтво? А може слід навести лад тут, де ми є зараз? Де є своя маленька історія, свої традиції.
Організація УРК на Жовківщині налічує сотні членів, серед яких багато дітей та молоді. Люди вступали до наших лав, бо бачили, що УРК не є політичною організацією і не бореться за владу, а проводить реальні заходи з патріотичного та духовного виховання молоді, відродження Українських традиції. До цього ми залучали не лише своїх рідних дітей, але й тих, котрих за інших обставин ніколи б і не знали.
Багато козаків Жовківщини активно брали участь у подіях на Майдані. Серед нас є і такі, які сьогодні зі зброєю в руках боронять наш край на сході України, є й такі, що займаються волонтерською допомогою. Про них ми розповімо згодом, після їхньої згоди.
Реєстрове козацтво не може претендувати, та й і не ставить собі такої мети, що це наші хлопці і мають все зроблене ними приписувати лише козацтву Жовківщини. Це, на мою думку, шлях політичних партій. Це їм потрібно перед виборами щось говорити громаді про свою діяльність, про діяльність своїх членів, щоб за них голосували. А громадська організація, як політична сила, участі у виборах не бере. Хоча багато козаків є членами різних політичних партій, часом із різними поглядами на майбутнє нашої держави. Але ВГО УРК у Жовківському районі об’єднала їх в одне ціле, в один дієвий організм. Ми не є прибутковою організацією і висловлюємо подяку тим людям, котрі надавали нам допомогу та долучалися до наших справ.
Жовківське товариство ВГО «Українське Реєстрове Козацтво» утворене 13 березня 2008 року. З того часу, як на нашу думку, ми активно діяли на території району, проводили різні акції. Це і зустріч із школярами с. Дев’ятира, на якій ознайомили дітей з історією козацтва, показали на великому екрані фільм «Богдан Хмельницький» та подарували альманах «Гетьмани України». Це і наша благодійна акція перед Великоднем, коли ми надали допомогу потребуючим сім’ям у 2009 році. Це і на-
ша участь у туристично-пізнавальних сходженнях на вершини Карпат під керівництвом козака Луки Павлюка. Це і робота у чотирьох школах, у котрих утворені шкільні Козацькі республіки; проведення виїздів на екскурсії до Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, до кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України, що у Великих Мостах. І з цими прикордонниками ми тісно та плідно співпрацюємо. Ми започаткували та провели фестиваль «Козацької слави» у селі Фійні, організували діяльність та урочисте відкриття школи Бойового гопака у Жовкві за участі Володимира Пилата, засновника цієї школи. Підтримуємо діяльність Жовківської школи Кіокушинкан карате Богдана Голуба.
Провели свято Козацької слави у Забір’ї та Кам’яній Горі. Тісно співпрацюємо з дитячо-оздоровчим табором «Росинка». До активу відносимо спільний захід реєстровців Жовківського та Сокальського районів із дітьми Куликівської та Червоноградської станиць Національної скаутської організації України «Пласт»; організацію та проведення першого Ярмарку спорту у Жовкві, а також неодноразову участь у відзначенні Дня незалежності України та у проведеннях Свята села, інших патріотичних заходах на теренах не лише нашого району, але й області.
Ми також виходимо з пропозицією до депутатів Верховної Ради України прийняти Закон «Про козацтво України». Вважаємо, що цей закон мав би пролити світло на багато питань, які виникають сьогодні, аби врешті-решт розвіяти всі міфи…
Олег Попруженко.
