Особливості «несолодкого» життя
Цукровий діабет — дуже небезпечна хвороба, яка щорічно забирає життя мільйонів людей по всьому світу. Адже у діабетиків в 2-3 рази вища смертність від інфаркту та інсульту, сліпота зустрічається у 10 разів частіше, а гангрена нижніх кінцівок — у 20 разів частіше, ніж у решти населення. А ще діабетики частіше хворіють, тому що клітинам бракує енергії, в тому числі клітинам імунної системи.
Станом на сьогодні у світі від цукрового діабету страждає майже 300 мільйонів людей! Кожні 10 секунд у світі стає на двох хворих цукровим діабетом більше. Це 7 мільйонів людей щорічно! Вчені прогнозують, що до 2030 року чисельність хворих на діабет збільшиться вдвічі.
На цукровий діабет в Україні хворіють 1,5 мільйона українців, і щороку кількість хворих зростає на 5-7 %. Отже, питання повноцінного забезпечення хворих інсуліном, зважаючи на його масштабність, переходить у розряд питань національної безпеки.
Із закінченням минулого бюджетного періоду закінчувались і бюджетні кошти, виділені на реалізацію пілотного проекту з відшкодування вартості препаратів інсуліну в Україні. Про проблеми з безоплатним забезпеченням хворих на цукровий діабет регіони нашої держави почали заявляти ще цієї осені. Через брак коштів у бюджеті та нездатність уряду перерозподілити залишки грошей на рахунку Міністерства охорони здоров’я тисячі хворих на діабет українців ризикували залишитися без інсуліну. Причина — у катастрофічному недофінансуванні в поточному бюджеті потреб хворих на цукровий діабет. Так, якщо потреба в коштах на 2018 рік для забезпечення препаратами інсуліну становила 1,4 млрд. гривень, то в бюджеті урядовці передбачили на ці цілі всього 720 мільйонів, тобто лише 52 % від потреби.
Намагаючись уникнути катастрофи, місцеві бюджети виділили додатково ще 290 міль-йонів гривень. Та навіть із цими коштами потреби хворих в інсуліні вдалося покрити лише на 72,8 %. Ще 27 % хворих — а це десятки тисяч українців — були кинуті напризволяще. Тому до кінця року вкрай необхідно було знайти для хворих на цукровий діабет ще 293 мільйони гривень, інакше було би багато смертей.
У багатьох областях, зокрема і на Львівщині, тоді склалася критична ситуація: через велику заборгованість деякі аптеки відмовлялися видавати інсулін у борг.
Бо для забезпечення цим препаратом хворих у нашій області потрібно було понад 65 млн. грн., а держава тоді виділила лише 36,4 млн. Бракувало понад 29 млн. грн., які мали б перекрити місцеві бюджети. А це для них було дуже проблематично.
Щоб уникнути подібних ситуацій у майбутньому, бюджет 2019 року повинен передбачати достатньо коштів для покриття потреб громадян в інсуліні на 100 %.
Отож, держбюджетом-2019 передбачено, що відшкодування вартості препаратів інсуліну повинне відбуватися за кошти державного бюджету, на що виділятиметься 925 млн. грн, які МОЗ вирахувало відповідно до даних електронного реєстру пацієнтів, що потребують інсулінотерапії. Завдяки впровадженню реєстру можна проаналізувати кількість таких хворих, прорахувати потребу в тих чи інших препаратах інсуліну і, відповідно, фінансування на дану програму.
За час дії Пілотного проекту до Міжнародної діабетичної асоціації України найбільше скарг надходить із приводу його недофінансування. Причому скарги надходять не лише від громадських та пацієнтських організацій, а й від місцевої влади. Адже раніше закупівля препаратів інсуліну здійснювалася за тендерною процедурою регіонами. Однак, цей спосіб показав себе як неефективний, з великою кількістю недоліків. Запровадження реєстру дає змогу державі уникати необґрунтованих закупівель на десятки мільйонів гривень. Це має забезпечувати безперебійну поставку високоякісних препаратів інсуліну кожному пацієнту.
Більшість областей уже перейшла на користування єдиним реєстром і працює за процедурою реімбурсації.
Із запровадженням електронного реєстру пацієнтів, які потребують інсулінотерапії, з’явилася можливість ефективно контролювати кількість облікових пацієнтів. Неправильно внесений пацієнт не може бути ідентифікований і знайдений, тож лікарі мусять вносити пацієнта один раз і правильно. Реєстр став єдиним по країні, тобто при умо-ві правильного внесення даних пацієнта, внести його вдруге неможливо суто технічно. З пацієнтами, дані яких внесені з помилками, також автоматично працює спеціальна процедура виявлення неявних дублів, яка щоденно виявляє та об’єднує дані таких задубльованих пацієнтів.
Кожен лікар вносить до реєстру також інформацію про огляди пацієнта та показники глікованого гемоглобіну, які будуть впливати на призначення типів та форм інсуліну. Таким чином можна контролювати фактичну наявність пацієнта через дані про його регулярні огляди. Це також дає можливість контролювати, які саме інсуліни і чому призначені кожним лікарем кожному окремому пацієнту і зменшує можливості маніпуляцій з номенклатурою. Також це дає можливість формувати потребу не раз на рік, а динамічно, що важливо для пацієнтів, які упродовж року можуть декілька разів змінити тип інсуліну.
Найточніші дані про кількість пацієнтів, типи інсулінів та кількість фактично отриманих ними доз тепер динамічно можна відстежити на підставі даних про отримані рецепти. Тобто, розраховувати потребу в інсулінах можна не за обліковими даними пацієнтів, які лікарі внесли до реєстру, а за реальними отриманнями інсулінів реальними людьми.
Щоб отримати препарати інсуліну, пацієнту необхідно прийти на прийом до свого лікаря за місцем проживання/обліку. Ендокринолог відмічає пацієнта в реєстрі і видає електронний рецепт, за яким пацієнт отримує в аптеці препарати інсуліну. Строк дії рецепту становить 30 календарних днів із моменту його видачі.
Відпуск препаратів інсуліну здійснюється аптеками, перелік яких визначають струк-турні підрозділи з питань охорони здоров’я, відповідно до укладених договорів. Перелік аптек можна дізнатися у закладах охорони здоров’я за місцем диспансерного обліку пацієнта або в структурних підрозділах із питань охорони здоров’я.
Держава фінансує забезпечення аптек інсуліном таким чином: закупівля препаратів інсуліну здійснюється за кошти центрального та місцевого бюджетів. Централізоване фінансування (субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) покриває річну потребу у препаратах інсуліну, в залежності від регіону, на 40-50 %, решта коштів виділяється з обласних або /та міських бюджетів. Відповідно, кінцевим розпорядником всіх коштів на інсуліни є органи місцевого самоврядування.
У нашій області зараз проживає майже 12 тис. хворих, які потребують інсулінотерапії (і дорослі, і діти). На Жовківщині ж, зі слів лікаря-ендокринолога ККП «Жовківська ЦРЛ» Оксани Ходань, інсулінозалежних громадян із діабетом І типу – 135, з діабетом ІІ типу (вторинно інсулінозалежних) – 218, та майже 3000 тис. осіб – на таблетованих препаратах, без інсуліну. За минулий рік виявлено понад 200 осіб з діабетом, що на таблетованих препаратах, та майже 20 — інсулінозалежних. Найбільш поширеним є діабет ІІ типу, й на нього хворіють переважно люди після сорока років. Серед тих, у кого виявили діабет у 2018-му, є навіть малюки до 1 року життя.
У нас в районі інсулін можна отримати чи придбати у двох аптеках Жовкви, одній – у Дублянах та одній – у Раві-Руській.
Порядок відшкодування вартості препаратів інсуліну визначається Постановою
Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 239 «Деякі питання відшкодування вартості препаратів інсуліну».
Безоплатно певний вид і форму випуску препаратів інсуліну можуть отримати категорії хворих на діабет, зазначені у пунктах 1-9 Додатку до цієї Постанови.
Не повністю відшкодовуватиметься вартість препаратів інсуліну дорослим пацієнтам, яким інсулін людини у флаконах призначений вперше та у яких немає медичних показань до призначення інсулінів у картриджі або інсулінових аналогів. Якщо вони наполягають на отриманні саме цих видів інсуліну та погоджуються виступити співплатником, їм буде запропоновано доплатити певну частину грошей.
Також не повністю відшкодовуватиметься вартість препаратів інсуліну дорослим пацієнтам, які отримують інсулін у картриджній формі або аналог інсуліну та не досягають цільового значення глікованого гемоглобіну упродовж року (компенсації захворювання). Їм буде запропоновано доплатити певну суму грошей, якщо вони погодяться виступити співплатником за отриманий інсулін. Або вони можуть отримати безкоштовно інсулін людини у флаконі.
У площині Національного переліку осно-вних лікарських засобів, який включає інсуліни лише у формі флаконів, лежить ще одна проблема. Відповідно, пацієнти, які лікуються в умовах стаціонару, не можуть бути забезпечені змішаним, картриджним та аналоговим видами інсуліну, оскільки лікарні не можуть закуповувати за бюджетні кошти інші ліки, поки не задовольнять потребу в тих, що включені до Національного переліку. Тому Міжнародна діабетична асоціація України нещодавно зверталася до МОЗ із проханням розширити Національний перелік, включивши до нього вищевказані форми інсуліну.
Якщо ж з якоїсь причини ви не отримуєте інсулін, тоді вам необхідно звернутися за роз’ясненням до структурного підрозділу з питань охорони здоров’я відповідної облас-ної чи міської державної адміністрації, або ж з письмовою заявою до Міністерства охорони здоров’я України, чи залишити заяву за допомогою урядової гарячої лінії 15-45 чи гарячої лінії МОЗ України 0 800 801 333.
Також ви маєте право звернутися в приймальню громадян МОЗ України та записатися на особистий прийом громадян до медичного департаменту. Якщо питання було не вирішене, тоді до заступника міністра (прийом відбувається у другий вівторок місяця).
І наостанок. Не менш важливою є точка зору фахівців у цій галузі, які вважають, що яким би хорошим не був інсулін, доки матимемо ненавчених пацієнтів, і тих, що не мають доступу до засобів самоконтролю, ситуація із захворюваністю на діабет у країні не покращиться.
Підготувала Надія Байбула
