Таких людей, унікальних за своєю природою, є дуже мало: які вміють поєднувати своє покликання із життєвими обставинами, талант із обов’язком, і при цьому зберігати власну життєву самобутність, — саме так минулоріч у нашому часописі було написано про неординарну особистість, музиканта, поета, педагога, спортсмена, меломана — 85-річного равчанина Миколу Лупія.
Тоді журналісти побували в гостях у надзвичайно жвавого та в душі молодого чоловіка, який створив навколо себе особливий, власний творчий світ. Як було сказано вже, пан Микола за освітою педагог (учитель фізкультури), а за покликанням – митець, поет, музикант. Однак усіх досягнень цього чоловіка й годі перерахувати. Відразу видно, що ця, так звана робота, дає йому стимул до життя. Усі неординарні поєднання равчанина переплелись упродовж його життя.
Сьогодні ми не будемо ще раз розповідати про життєвий шлях Миколи Івановича, а лише надамо вам невичерпний доробок творчої особистості.
Отож саме із виходом на пенсію пан Микола відчув нове творче піднесення. Почав писати поезію, і не просто поезію, а вірші, на які придумує музичний мотив. У його доробку налічується понад 1000 написаних власноруч пісень. Не варто оминати й того, що дідусь складає й композиції по-польськи (29 пісень на польський мотив).
На сьогодні Микола Іванович уже видав три збірки власних співочих творінь різножанрової тематики. На черзі й четверта збірка, однак через брак коштів, пану Миколі годі її видати. Він і нас просив про допомогу у цьому.
Микола Лупій – великий прихильник української пісні. Попри те, що вправно володіє грою на скрипці (на світлині), вже упродовж тривалого часу він збирає українські народні пісні різної тематики. Таку кількість, як 2000 пісень, можна назвати вже архівом. До того ж пан Лупій має зібрання збірників пісень, які упорядковує за рубриками. Окремо збирає й весільні пісні (зібрання «Весільні коломийки», «Переспіви», «Все про дружку», «Заручини» тощо).
Не кожен сьогодні може похвалитися історичним матеріалом, який має у себе вдома. А от пан Микола його збирає, навіть має дві книги – стародруки, які датуються 1894 роком. Але цікавиться равчанин й сьогоденням, оскільки у його бібліотеці є сучасні книги.
Ще замолоду разом із своєю дружиною Анастасією Микола Іванович займався таким гарним ремеслом, як вишивання. Вони й сьогодні зберігаються у дідуся вдома. Це надзвичайні роботи, які у сучасному світі не всюди побачиш. Це, як каже пан Микола, й спомин про кохану дружину.
Годі й перечислити усіх захоплень романтика, пісняра, поета й просто гарної людини. Він й колекціонує грошові купюри, монети різних країн світу, і збирає цікаву інформацію із газет, вирізаючи її (місячники), і має папку «Кухня», збірку архівних фото, а ще — добрий господар (горіхівник, малинник, квітникар та ін.).
Наостанок треба сказати, що при зустрічі вдруге Микола Іванович заспівав веселу пісню про редакційний колектив «Відродження».
Попри немолодий вік, пан Микола виконує колосальну роботу, яка, до речі, усе життя приносить йому задоволення.
Яніна Тарасів,
Зоряна ГУМНИЦЬКА,
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.
