Слова вчитель, викладач мимоволі викликають відчуття поваги до людей благородної, скромної та почесної професії.
Саме в ці дні золотої осені згадую своїх перших педагогів, тих, хто давав добру пораду, приклад, гідний наслідування, і путівку в життя.
Викладач образотворчого мистецтва Жовківської школи мистецтв Степан Іванович Беновський народився у мальовничому селі Могиляни, яке розкинулось в полях, неподалік містечка Куликова. Навчався в Могилянській початковій школі, закінчив Куликівську середню школу, вступив у Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. По закінченні вузу і деякий час працював худоником-оформлювачем.
Згодом пішов працювати у Жовкву, у районний Народний дім "Просвіта" художником. І ось вже більше як двадцять років викладає образотворче мистецтво в Жовківській школі мистецтв – допитливим дітям, навчає їх любити рідну землю, пізнавати таємниці її природи і переносити ці прекрасні краєвиди, пейзажі на малюнок.
Люблять і поважають його в Жовкві за чесність, сумлінність, пунктуальність. З теплотою говорять про нього керівництво школи, друзі по фаху, друзі по роботі, знайомі, батьки дітей, яких він навчає. Завжди привітний, незважаючи, що не все так гладко в житті. Скільки сили, енергії, натхнення вкладає він у свої уроки. Степан Іванович любить дітей — всім серцем закоханий у свою працю. Зацікавлює дітей екскурсіями на природу — в парк, до старовинної церкви Трійці; навчає дітей бачити прекрасне, красиве довкола себе, виховує в них естетичні смаки, погляди, відчуття.
У рідному селі Могилянах Степан Іванович — активний громадський діяч: співає в церковному хорі, бере активну участь в організації народних, релігійних заходів, свят, вертепу, вечорниць, вечорів… Навчає молодь села любити, шанувати народні звичаї, обряди, традиції українського народу.
Як розказують його односельці, Степан Іванович завжди в центрі уваги, всюди свій в гущі подій, він — душа компанії, професійно грає на гітарі і співає. Розмовляючи з ним, розумієш, що він живе не одним днем, а впевнено дивиться в майбутнє, постійно піклується про свою маму, свою сім’ю, дітей. Він вміє знаходити шлях до серця людей, вміє жити в колективі і для колективу, тому з такою відповідною повагою ставляться до нього люди, що його охочують, всі, хто його знає і навіть малознайомі. Степан любить життя у всій його повноті. В нього хобі – садівництво: має легку руку, кажуть люди, і навесні до нього звертаються, щоб він прищепив пагони до садових дерев. Його щепи – яблуні, груші… добре плодоносять.
Із захопленням розповідає Степан Іванович про прищеплення, перещеплення плодових дерев. Такими діями в саду можна домогтися значних змін у сортовому співвідношенні, зокрема отримати продуктивніші результати. Відомо чимало способів щеплення живцем, але найбільш поширені з них щеплення за кору, копулірування, наприклад, врощіп і напівврощіп, містком, клином. Всю цю технологію знає садівник в нього великий, доглянутий сад. Тут багато сортів яблук: Блек Джонатан, паперівка, білий налив, мела, Слава переможцям; груш бере Жіффан, бере Боск, бере Гарді; високоврожайні сорти вишень, черешень, ягід; виногради: Ізабелла, перлина Саба, королева виноградників…
Любить Степан тихе полювання, рибалку… Повсякчас займається самоосвітою, удосконалює свої фахові знання, підвищує свій професійний рівень, у нього вдома велика художня майстерня, цікава бібліотека – чимала… Багато випускників Жовківської школи мистецтв, його вихованців, продовжили навчання, у Львівському художньому коледжі, у Львівській академії мистецтв. Вони часто заходять до Степана Івановича за порадою, підтримкою – не забувають викладача.
Роки минають непомітно, чимало поколінь пішло у світ мистецтва, і кожному він віддав часточку своїх душі і серця.
Сьогодні початок нового навчального року — викладач навчає дітей азів образотворчого мистецтва, графіки, вчить підбирати приємні для ока кольори, тони, тіні в натюрмортах. Класна кімната заповнена галасливими, допитливими маленькими художниками.
У двері постукала мама – просить взяти в школу доньку, в неї нахил є до малювання. Всіх приймає, охоче порадить, порекомендує і розвиває талант. Бо апріорі в кожній дитині є дар, але треба його вчасно розгледіти і направити у відповідне русло, щоб не загубився, не розвіявся в бурхливому морі життя.
Цікаве, успішне навчання мистецтву. Це його покликання, основна ціль в житті — виховати достойного громадянина української нації.
Василь Гульгун,
м. Жовква.
