Велика і міцна сім’я – мрія кожної жінки. Ніжні дитячі обійми і наймиліше слово «мама» — це і є справжнє щастя. А коли у сім’ї «мама» звучить кілька разів водночас, то такій радості хіба що можна щиро позаздрити.
У сім’ї Михайла та Ольги Слуків із Любелі це щастя множиться удванадцятеро! Добрий лелека так полюбив цю сім’ю, що вирішив відвідувати її чи не кожного року. А батьки, як бачимо, йому гостинно раділи.
Ольга та Михайло працювали у колгоспі. Після одруження звідти й будинок дістався. Тож молода сім’я взялась господарювати. Роботи не боялись, бо змалечку знали ціну хліба. Обоє з багатодітних сімей, тож і про діток мріяли. Щастя не забарилось. 1979 року народилась дівчинка. Назвали Марією. А далі один за одним побачили світ Оксана, Петро, Ольга, Володимир, Іванна, Надія, Наталія, Михайло, Богдан, Андрій і наймолодший Василь, якому сьогодні вже 16 років.
Як розповідає Ольга Романівна, своїх дітей також привчала до праці. Старші допомагали по господарству, молодші гляділи менших. Так і росли великою дружньою сім’єю. Батьки тішились усіма – першими кроками, хорошими оцінками, розпочатими справами. Всіляко підтримували дітей та давали мудрі поради. А як раділи Ольга Романівна та Михайло Степанович, виряджаючи діток під вінець! Дівчата вже знайшли свою долю і стали на рушничок щастя. Найстарший син Петро одружився в Росії, там виховує сина. Володимир також проживає недалеко від брата. А четверо хлопців ще біля батьків.
У подружжя Ольги та Михайла вже тринадцятеро онуків. Найстарший Андрійко навчається у 8-му класі, а далі – Володимир, Марія, Андрій, Данило, Володимир, Олексій, Марічка, Іринка, Оленка, Тарас, Олег, Мар’янка. Ольга Романівна добре пам’ятає дату народження кожного з дітей і навіть онуків.
Як бачимо, людей з добрим серцем та щирою душею Господь нагороджує найдорожчим. Сьогодні на свята уся велика родина збирається за столом. Діти тримають на руках онуків. Усюди гамірно, кожен ділиться новинами. Це і є справжнє щастя. І гроші тут безцінні. Материнське щастя не вимірюється у жодній валюті, у різних мірках. Це треба відчути і дякувати Богу за кожен прожитий день у такій великій сім’ї.
Уляна КОПОТЬ.
