Головна Історія А писанки — для хлопців

А писанки — для хлопців

191
0

Із відчуттям глибокої радості ми щороку очікуємо найбільше християнське свято – Воскресіння Христове. До цього великого дня готується кожна людина. Сорокаденний піст, очищення душі і тіла, прибирання осель, пасхальні приготування страв. Кожне покоління по-своєму запам’ятовує щось особливе, що найбільше вразило чи надихнуло, залишило слід у серці.

Великодні звичаї і традиції – особливо світлі та захоплюючі. Вони передавалися і передаються від покоління до покоління, набуваючи сучасного змісту. Але головний акцент – перемога добра над злом, світла над темрявою, зичення здоров’я, добробуту, щастя, чистих помислів та нових звершень.

Про великодні звичаї нам розповіла п. Марія, уродженка Монастирка:

— Пам’ятаю, ще дитиною з великим нетерпінням очікувала свята Пасхи. Мама багато розповідала про воскресіння Ісуса, запах паски у батьківській хаті з наближенням Великодня відчуваю і досі. А найбільше запам’ятала традицію розписування писанок.

Щороку, у Чистий четвер я з мамою ходила у сусіднє село Замок, де мешкала пані Ганя. У неї збиралось багато жінок саме для фарбування яєць для великоднього кошика. Господиня заздалегідь готувала натуральні барвники. Червоний колір із лушпиння цибулі, жовтий – із трави пелешника, чорний – кори дуба. Узор вимальовували кописткою (писачком) і занурювали у глиняні горщики із барвниками. А скільки було радості, коли у дитячих рученятах вимальовувались зірочки, квіточки, листочки. Свої витвори дарували рідним, хресним батькам.

— Пасха нашої молодості була дуже весела і радісна, — поділилася спогадами пані Надія із Ковалів (Замківська сільська рада). – Ми розписували багато писанок, і особливо цікаво було дарувати їх хлопцям. Бувало і десять штук. Трохи сором’язливо почувалася, але приємно, як приймала слова подяки. А якщо звернув увагу хлопець, який симпатизував, тоді радості не було меж.

Разом із мамою пекли багато пасок і до того ж великих. Мамине вміння використовую і дотепер. Мені 76 років і щороку випікаю паски. У нас готують паски різного розміру, а освячують обов’язково велику. Її не кладуть у кошик, а несуть у спеціальному настільнику – спеціальна вишивка на білому полотні. Протягом Світлого тижня розпочинаємо сніданок із освяченої паски. Нині усі великодні звичаї передаю своїм онукам, розказую, нагадую, як вчили мене батьки. Ми повинні берегти свої традиції, знати і цінувати своє коріння.

Уляна Головенько.