У суботу, 17 жовтня, у Львові відбудеться міська церемонія прощання із захисником Михайлом Малиновським та захисницею Яриною Ніштук, які загинули, обороняючи Україну від російських окупантів. Міська влада закликає львів’ян і гостей міста долучитися до прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Прощання з Яриною Ніштук розпочнеться о 09:30 у церкві Введення в Храм Пресвятої Богородиці УГКЦ на вулиці Чукаріна, 5. Чин похорону Михайла Малиновського та Ярини Ніштук запланований на 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла.
Після богослужіння, орієнтовно об 11:30, на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання. Обох військовослужбовців поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній.
Михайло Малиновський (17.04.1980 — 11.07.2026) народився в Одесі. Навчався в Одеському ліцеї №17 Одеської міської ради, згодом здобув фах моториста в Одеському вищому професійно-технічному училищі. Працював масажистом-реабілітологом у приватних структурах.
Рідні згадують Михайла як щиру, доброзичливу та чуйнішу людину, яка завжди була готова підтримати інших. Він був люблячим чоловіком і турботливим батьком, захоплювався малюванням. Через свою патріотичну позицію пережив цивільний полон та окупацію, однак не зрікся своїх переконань.
Після виїзду з тимчасово окупованої території у 2026 році Михайло добровільно став до лав оборонців України. Служив на Херсонському напрямку у складі 34-ї окремої бригади морської піхоти «Борисфен» Військово-Морських Сил Збройних Сил України, захищаючи територіальну цілісність і суверенітет держави. Був нагороджений відзнакою «Ветеран війни». У Михайла Малиновського залишилися дружина, син та інші рідні.
Ярина Ніштук (10.09.2002 − 08.10.2026) була львів’янкою. Вона навчалася у ліцеї «Оріяна» Львівської міської ради, а згодом здобувала освіту у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю «Біологія та біохімія».
За спогадами близьких, Ярина була розумною, багатогранною, щирою та сильною духом. З дитинства вирізнялася допитливістю, наполегливістю в навчанні та широким колом інтересів. Вона була чуйною, доброзичливою, життєрадісною, водночас мала твердий характер, чіткі переконання та виразну патріотичну позицію.
Ярина постійно працювала над саморозвитком, вивчила кілька іноземних мов, любила читати, подорожувати та відкривати для себе світ. Захоплювалася рукоділлям, зокрема плетінням і вишиванням, любила гори та музику. Мріяла приносити користь людям і, маючи перспективи успішної наукової кар’єри, свідомо обрала військову службу на захист України.
У 2024 році Ярина стала до лав оборони від російського вторгнення. Вона боронила територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 432-го окремого полку безпілотних систем Сухопутних військ Збройних Сил України. Була нагороджена відзнакою Міністерства оборони України «За зразкову службу». У Ярини Ніштук залишилися батьки, брат та родина.
