У понеділок, 2 листопада, у Львові відбудуться похоронні богослужіння та загальноміські церемонії прощання з військовослужбовцями Романом Міщенком, Миколою Рогуличем та Олександром Панібятом, які захищали Україну від російських окупантів. Міська влада закликала львів’ян і гостей міста долучитися до прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів.
Чин похорону Миколи Рогулича та Олександра Панібята розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о 11:40 на площі Ринок запланована загальноміська церемонія прощання. Після цього Миколу Рогулича поховають на Ряснянському кладовищі, а Олександра Панібята — на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.
Чин похорону Романа Міщенка відбудеться того ж дня об 14:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно о 14:40 на площі Ринок пройде міська церемонія прощання. Поховання Романа Міщенка відбудеться на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній.
Роман Міщенко (01.09.1975 — 25.10.2026) родом із міста Пустомити Львівської області. Навчався у Пустомитівській гімназії №2 імені Василя Кучабського Пустомитівської міської ради Львівського району. Проходив строкову військову службу, працював у будівельній сфері на приватних підприємствах.
За спогадами рідних, Роман був спокійним, добрим і відповідальним, дбав про добробут родини, любив відпочинок на природі, риболовлю та збирання грибів. У 2024 році він став на захист України від російського вторгнення та воював на Курському, Північно-Слобожанському, Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 156-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. У Романа Міщенка залишилися мати, дружина, донька, сестри, зять, теща, тесть та інші рідні.
Микола Рогулич (19.12.1977 — 30.10.2026) був львів’янином. Навчався у ліцеї міжнародних відносин імені В. Стуса Львівської міської ради, а згодом у державному навчальному закладі «Львівський професійний ліцей залізничного транспорту». Пройшов строкову військову службу.
Рідні згадують Миколу як добру, чуйнішу та життєрадісну людину, яка любила збирати гриби, рибалити й проводити час на природі. Він мав багато друзів, завжди був готовий допомогти, був люблячим чоловіком і турботливим братом. У 2023 році Микола став на захист України, обороняючи її територіальну цілісність і суверенітет на Луганському та Донецькому напрямках у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ ЗСУ. У 2024 році він потрапив у ворожий полон, де перебував до 2025 року, після чого був звільнений і повернувся додому. У Миколи Рогулича залишилися дружина, сестра, брат та родина.
Олександр Панібят (25.05.1987 — 01.12.2024) народився у селищі Петропавлівка Дніпропетровської області. Навчався у Шахтарській гімназії №3 Шахтарської міської ради, а пізніше — у державному професійно-технічному навчальному закладі «Першотравенський гірничий ліцей». Працював шахтарем на державних підприємствах, згодом — у будівельній галузі на приватних підприємствах.
За словами рідних, Олександр був щирим, життєрадісним та оптимістичним, мав добре почуття гумору, любив господарювати й дбати про домашній затишок. У вільний час захоплювався риболовлею та збиранням грибів, часто відпочивав на природі. У 2024 році він став на захист України від російських окупантів і воював на Курському напрямку у складі 225-го окремого штурмового полку Сухопутних військ Збройних Сил України. В Олександра Панібята залишилися дружина, дві доньки, сестра та інші рідні.
