У понеділок, 19 червня, Львів проведе міську церемонію прощання з трьома військовослужбовцями — Арсеном Шматком, Володимиром Берестом та Русланом Стецою, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Міська влада закликає львів’ян і гостей міста долучитися до прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після богослужіння, орієнтовно об 11:30, на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання.
Військовослужбовця Володимира Береста поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна). Арсена Шматка спочиватиме на Сихівському кладовищі, на полі №12, а Руслана Стецу — на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.
Арсен Шматко (10.03.1981 — 08.10.2026) — львів’янин. Навчався у ліцеї №45 Львівської міської ради, згодом — у державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище харчових технологій». Проходив строкову військову службу, працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Щедро».
За спогадами рідних, Арсен був життєрадісним, щирим і позитивним, вирізнявся доброзичливістю та вмінням підтримати у складні моменти. Захоплювався кулінарією, любив готувати, цікавився мотоциклами. Був турботливим братом, надійним другом і побратимом.
У 2024 році він став на захист України від російського вторгнення. Служив у складі 1-го Донецького прикордонного загону «Гарт» Державної прикордонної служби України, обороняючи територіальну цілісність і суверенітет держави на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках. Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни». У Арсена Шматка залишилися двоє сестер та родина.
Володимир Берест (07.10.1985 — 07.10.2026) — львів’янин. Закінчив середню загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів №91 міста Львова, опанував професію маляра-штукатура у державному професійно-технічному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище комп’ютерних технологій та будівництва». Працював у будівельній сфері на приватних підприємствах.
Рідні згадують Володимира як щиру, доброзичливу та турботливу людину, яка легко знаходила спільну мову з оточенням і завжди була готова допомогти. Він любив кулінарію та відпочинок на природі.
У 2025 році Володимир став на захист Батьківщини від російських окупантів. Служив у військовій частині А5161, боронивши територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку. У Володимира Береста залишилися бабуся, тітка та інші рідні.
Руслан Стеца (09.05.2000 — 09.10.2026) — львів’янин. Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №49 м. Львова, далі здобував професійну освіту в державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище дизайну та будівництва». Працював маляром-штукатуром на приватних підприємствах, згодом — кур’єром.
За словами рідних, Руслан був добрим, щирим, товариським і чуйним. Вирізнявся співчутливістю, готовністю допомогти тим, хто цього потребував. Любив відпочинок на природі, цікавився історією та автомобілями, із задоволенням займався їх ремонтом. Легко знаходив спільну мову з людьми, умів вислухати й підтримати.
У 2025 році Руслан став на захист України від російських окупантів. Служив у складі 1-го окремого штурмового полку Сухопутних військ Збройних Сил України, оборонячи територіальну цілісність і суверенітет держави на Запорізькому та Південно-Слобожанському напрямках. У Руслана Стеци залишилися батьки, сестра з родиною та інші близькі.
