11 жовтня 2026 року минула річниця загибелі захисника України Ярослава Михайловича Вовкуна, який віддав своє життя заради миру та безпеки співвітчизників. Попри плин часу, для рідних і тих, хто його знав, ця втрата залишається болючою.
У спогадах близьких Ярослав Вовкун постає доброю, щирою та ввічливою людиною, справжнім українцем, який свідомо став на захист Батьківщини. Після його загибелі дім і господарство підтримували хресна мама та сестра, а нині вони з особливою турботою зберігають пам’ять про нього.
Хоч батьків Ярослава вже немає серед живих, за ним глибоко сумують рідні та знайомі. Для них його смерть — невимовний біль, який не зменшується з роками. Люди, котрі мали нагоду знати Ярослава, і далі згадують його добрим словом.
Тих, хто пам’ятає захисника, закликають зберігати його ім’я та вшанувати його тихою молитвою. Наголошується, що вдячність за мужність і жертовність Ярослава Вовкуна не повинна згасати з часом, адже пам’ять про полеглих воїнів важлива не лише в дні роковин, а щодня.
Світла пам’ять і шана захиснику України Ярославу Михайловичу Вовкуну. Пам’ятаємо завжди.
