Наша пісня – одне з найцінніших надбань українського народу. Коли вона звучить, серце не може залишитися байдужим і холодним, бо в ній стільки трепетної щирості, ніжності, відвертої довіри. Моя Україна надзвичайно багата і щедра на пісні, які виникли ще в сиву давнину. Вони відображають характер, звичаї, вірування. Вони – сама історія, душа моїх співвітчизників.
Без пісні немає життя… Мабуть, ці слова стосуються кожної української людини, яка любить співати, бо любов до пісні проростає з молоком матері, чарівними мелодіями колискових пісень, шелестом золотистої пшениці, п’янкими ароматами квітучих садків, шепотом калини та дзвінкоголосими піснями солов’їв. І недаремно ми так пишаємося своєю творчою скарбницею, яка є найбагатшою у світі, а це більше 500 тисяч пісень…
Днями за підтримки депутата Львівської обласної ради Романа Демчини, керівництва Жовківської РДА, депутатів Жовківської районної ради на чолі з головою Романом Горбанем у районному Народному домі проходила концертна програма відомого усім співака, заслуженого артиста України, кавалера ордена «За заслуги» ІІІ ступеня Ігоря Богдана.
Його пісні та милозвучний голос чарують не лише мене. Цю творчу людину хоч і заставило життя залишити рідну домівку, місто, Україну, поїхати у далекі світи, та пісню він поніс із собою. Так склалося, що з «Галичанами» (яка згодом стала групою «Гетьмани») Ігор Богдан поїхав на гастролі до Канади, де зустрів свою майбутню дружину. Одружившись, вирішив жити за океаном. Нова батьківщина для артиста вже стала досить рідною, але радо би повернувся на рідну землю, у свій коханий Львів, до якого так лине його душа.
Живучи в Канаді, Ігор Богдан, звісно, приділяє увагу Україні. Щорічно приїжджає додому – чи влітку, чи на Різдво, і виходить до своєї публіки, яка його пам’ятає та завжди радо приймає.
Отож, під бурхливі оплески жовківської глядацької ауди-торії співак цього вечора разом із етногуртом «Леля», гуртом «Галичани» та співаком Сергієм Котовським виконав ряд традиційних українських колядок, серед яких: «В глибокій долині», «На небі зірка», «Небо і земля», «Нова радість стала». На особливу увагу заслуговує коляда-реквієм «Сумний Святий вечір в сорок шостім році», яку пан Ігор виконав у пам’ять полеглих за волю України, а зал його підтримав стоячи.
Гарно, милозвучно та якось дуже рідно звучали у виконанні шанованого гостя й улюблені народні та естрадні пісні, які підспівував увесь зал: «Покохала», «Зачаруй», «Ой, заграйте, музиченьки», «Струни серця»… На прохання глядачів Ігор Богдан погодився виконати пісню, яка відтворює його життя «Блукаюча зоря», а також одну з найулюбленіших – «Не сип, мила, скла». Переплітаючи ліричні мотиви із запальними танцювальними ритмами, артист уміло залучив до співу усю, без винятку глядацьку аудиторію.
Перебуваючи далеко від Батьківщини, пан Ігор все ж постійно підтримує стосунки з музикантами та друзями, зокрема, із Оксаною Білозір. Окрім пісенної діяльності в Україні, Ігор Богдан займається ще й благодійною: відвідує сиротинці, підтримує зв’язок з дитячими клінічними лікарнями, організовує доброчинні концерти, допомагає воїнам, а також дітям, батьки яких загинули в АТО. Саме на цьому концерті артист зробив дітям з Глинська та Куликова своєрідний подарунок від себе особисто та від діаспори (на світлині).
Незалежно від того, де людина проживає, вона передає звичаї та обряди українського народу у всій красі та величі своєї України, а рідні пісні солов’їні несе у життя… За це йому — низький уклін і шана!
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
