У цьому році українці всього світу будуть вшановувати 206-ту річницю від дня народження великого сина України Тараса Шевченка.
Ми в Жовкві також прийдемо до посвяченого каменю, що у центрі міста (де вже давно має стояти пам’ятник Кобзареві!), щоб сказати добре слово про нашого Апостола правди.
Тарас для нас, українців, є посланцем від Бога. І хоча прожив він усього 47 років, усе ж встиг нам залишити свої пророцтва.
«А ми дивились та мовчали,
Та мовчки чухали чуби.
Німії, подлії раби!»
«Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра…»
Нам відомо безліч історичних прикладів, коли навіть відомі українці не могли між собою порозумітися, об’єднатися і служити одній ідеї задля України. Так, син хрестителя Русі Святослав у боротьбі за батьківський престол звів зі світу молодих братів Бориса і Гліба. Після цього, для «відмивання» грішного сумління власним велінням, не питаючи навіть церковників, оголосив їх святими великомучениками.
І схоже було серед гетьманів, де була навіть різанина у родинах. І саме ці люди залишили своїм нащадкам у спадщину гризню і колотнечу, бо думали лише про наживу та особисте збагачення.
Як бачимо, Кобзареві пророчі слова збуваються. На державному рівні процвітає «узаконене» злодійство та страшна корупція. Прості українці виїжджають за кордон задля хоч якихось заробітків. Молодь взагалі тікає туди, аби залишитися там назавжди, бо прагне хоч якоїсь стабільності та захисту на державному рівні. А кому ж тоді залишатися тут, щоб розбудовувати, впорядковувати Україну?..
Дивлячись на цей увесь хаос і бардак, ще і ще раз усвідомлюємо, як нам зараз не вистачає таких велетів духу, як Шевченко, Коновалець, Бандера?..
30 років незалежності, Господь Бог дав усі можливості: беріть, робіть, будуйте Україну! А ні! Візьмімо для прикладу нашу Жовкву. Було тут колись все: і заводи були (скляний, консервний, «Автомат»), і інші виробництва. Зараз залишки цих будівель куплені спритниками за копійки, приватизовані і віддаються нам же за величезні гроші в оренду. А от коли заходить мова про пам’ятник Кобзареві у центрі міста, то завжди знаходять якісь перепони. Добре, що Сталін і Ленін там стояли! Для них перешкод не було?!
Тож чи дочекаємося ми з вами, дорогі жовківчани, тої довгоочікуваної події, коли й у нашому місті постане фігура славного борця за святу правду, за Україну, за честь, за народ?..
Михайло Коляда,
голова благодійного фонду
зі спорудження пам’ятника Т. Шевченку
