Із впровадженням карантину кожен із нас відчув певні незручності. Зниження заробітної плати, а то й її відсутність, черги до продуктових крамниць, проблема з пасажирськими перевезеннями… — це неповний перелік того, з чим стикаються сьогодні українці.
Вплив карантинних обмежень відчули на собі і селяни, для яких ринок — чи не єдиний дохід. Оскільки сьогодні усі ринки зачинені, то люди взялись опановувати соціальні мережі.
«Продам курчат», «Хто має кроликів?», «Куплю поросята» — такі оголошення вже стали звичними у мережі “Фейсбук”. Їх тут чимало. Як бачимо із коментарів, і попит на продукцію є. Інтернетні торги не суттєво відрізняються від ринкових. Тут можна розпитати про всю характеристику живності, дізнатися до сантиметра висоту рослин, навіть поторгуватися.
Спілкуючись із фейсбучними продавцями і покупцями, дізнаємось чи зможе інтернет конкурувати з ринком.
Пані Ольга щороку розводить індичат. Цьогоріч вилупилось 30 пташенят.
— Оскільки ринки не працюють, я вдалася до соціальних мереж, — розповідає жінка. — Як тільки повідомила про продаж, до мене одразу ж почати писати і телефонувати покупці. Вже наступного дня всі індичата знайшли нових господарів.
Як зазначає п. Ольга, торги у соцмережі їй сподобались більше, ніж ринкові. Тут, каже, усе простіше — не потрібно нікуди їхати, ніхто не вибирає «кращих», бо ж на ринку можна не продати і доведеться їхати знову. А це зайві витрати на пальне.
А от пані Марія, яка продавала розсаду ранньої капусти, негативно відгукується про інтернет-ринки.
— Що це своєрідна реклама, я не заперечую, але вагомого результату з такого продажу — дуже низький відсоток, — ділиться продавчиня. — Для збуту своєї продукції я була змушена їздити по селах. Цей спосіб значно дієвіший.
— Особисто для мене інтернет-продажі дуже вигідні і зручні, — каже пан Володимир. — У фейсбуці знайшов пост про продаж курчат. Домовився про ціну, і господиня привезла їх мені додому. Хіба може бути краще?
Проте найпоширенішими залишаються оголошення на кшталт: «Хто їде до Львова/Жовкви? Візьміть, будь ласка…». При повній відсутності пасажирських перевезень на напрямку Львів — Магерів — Рава-Руська ці пости є найактуальнішими.
Пан Микола, незважаючи на карантин, змушений їздити на роботу до Львова зі сторони Магерова. Запитую, як добирається?
— Дякувати Богу, мій сусід також працює у Львові і має своє авто, тож я можу з ним доїжджати. Він ще бере людей, які з ним постійно їздять. Повертаємось також переважно всі разом — хтось працює до 18.00 чи 19.00 години. Інколи доводиться зачекати, але у сьогоднішній ситуації це вже не така й проблема. Тож, вважаю, що мені пощастило, — каже п. Микола.
Натомість пан Василь, який також працює у Львові, на роботу їздить своєю автівкою сам.
— Раніше я завжди брав пасажирів по дорозі, але зараз нікому не зупиняю. Я поважаю людей, яким сьогодні доводиться працювати, із радістю допоміг би їм дістатися куди треба, але мене переповнює острах — не знаю, хто сяде у моє авто. Вдома — двоє маленьких діток, тож боюсь принести якийсь вірус, — хвилюється пан Василь.
Пасажири, як ніколи, розуміють і поважають думку кожного водія, адже головне зараз — берегти здоров’я своє і рідних.
Про доїзд ще можна домовитися із водіями, які «кидають» пости про те, що візьмуть пасажирів. Але у тому випадку проблемним залишається той населений пункт, який знаходиться найближче до району чи області. Бо ж,
якщо водій виїжджає, наприклад, зі Замку, то у Городжеві вже місця зайняті. У такому випадку залишається зупиняти авто на дорозі. Скажу із власного досвіду, цей спосіб діє не завжди. Якщо одного дня тобі зупинили на другій-третій хвилині (це, коли їдуть такі водії, як п. Микола, про якого
йшлося вище), то іншого — можна чекати й годину.
Як бачимо, карантин «вдарив» по всіх. Кожен, як може, знаходить вихід із ситуації. Та дай, Боже, нам усім здоров’я, аби ми швидше повернулися у русло, яке знову закрутить нас у звичному життєвому коловороті.
Уляна КОПОТЬ
