Головна Листи «Після війни я знову повернусь на свій завод»: історії пацієнтів Superhumans Center

«Після війни я знову повернусь на свій завод»: історії пацієнтів Superhumans Center

113
0

Михайло Єфименко родом з міста Обухів, Київської області. Він професійний військовий, до цього працював на Обухівському картонно-паперовому комбінаті.

«Я з 2014-го року в армії за мобілізацією, з перервами, щоправда. Служив у 72-й бригаді. Був і в оточенні, і в полоні у росіян два дні, коротше, багато чого було», – розповідає Микола.

Повномасштабне вторгнення захисник зустрів у Києві. Був у 101-й бригаді на контракті — охорона Генерального штабу, а потім перевівся до 72-ої бригади та поїхав на Схід.

«Поїхав на Бахмут спочатку. Звідти нас перевели на Вугледар. Там ми прийняли позиції Айдару. І вже на четвертий день, 14 серпня 2022, я отримав поранення. Що саме прилетіло – не знаю, бо там літало все. Поранення — це очікувано. Рано чи пізно мало прилетіти. Скільки можна? 9-й рік війни. Рідні сприйняли нормально, адекватно. Не скажу, що вони раділи чи їм було байдуже. Але без паніки», – продовжує Микола.

Чоловіку ампутували ліву руку вище ліктьового суглоба, на правій руці — відрив першого пальця і вирізана кістка другого пальця. До Superhumans Center Микола потрапив завдяки сестрі. Вона подала за нього заявку, бо на той час він не міг рухати й правою рукою.

«Війна ще не закінчена. Я подивлюсь, як буду справлятися з протезами. У мене контракт ще не закінчився. За змогою я далі служитиму. А після війни — піду на свій завод», – підсумовує захисник.