Де воно, добровільне рабство для українців?
Уже минуло 28 років, як Україна стала незалежною. Проте де ця незалежність? У чому вона? Ми, на своїй землі, своїми руками не можемо заробити собі на гідне проживання, як от, скажімо, люди у Європі… Чому? А тому, що нащадки комуно-колоніального імперського режиму все прибрали до рук, усе «прихватизували», на наших же надрах й природніх багатствах заробляють мільйони до своїх кишень, а ми все бідніємо й шукаємо кращих заробітків далеко за Україною.
Закордонні працедавці, попри заборони свого законодавства, все ж намагаються максимально використати працю нелегалів. А більшість нашого люду, на жаль, не звертає на це уваги. Хоча б у Польщі. Приміром. Нелегальному працівникові-іноземцю, якого виявить поліція, загрожує штраф від 1000 злотих і навіть занесення до «чорного списку» осіб, яким заборонене перебування у країнах Шенгенської зони.
Часто трапляються ще ті закордонні експлуататори! Вони намагаються зекономити на всьому: медичному страхуванні, виплаті відпускних та коштах на оздоровлення. Також максимально «розширюють» робочий день, аби заробити максимум, а заплатити мінімум.
Так українці до «солодких заробітків» отримують ще й виробничі травми недуги, які потім змушені за власний кошт лікувати. На жаль, мають місце й страшні історії з вбивствами наших людей на заробітках (через небажання працедавця платити) або примушування до важких й понаднормових робіт.
Нещодавно добре знайомий мені чоловік з немалим стажем влаштувався доглядальником в один з пансіонатів Варшави, де утримувались люди похилого віку та особи з інвалідністю. Який жах охопив його, коли на власні очі побачив, як старенькі люди масово хворіють на коросту. Та це ще не було найгіршим, що він бачив. Українця-заробітчанина вразили методи «лікування», які власник диспансеру застосовував до пацієнтів: доглядальники-українці мали обприскувати хворих розчином оцту з пульверизатора (!), а потім змащувати тіло олією. Які муки терпіли старенькі хворі, коли на роздряпане до крові тіло потрапляв оцет — можна лише здогадуватися!..
«Нагородили» себе коростою на цій роботі й українські заробітчани.
От вам і «солодкі» заробітки!..
Василь Гульгун
