Освідчення у спортзалі
Познайомились Ірина Віхоть та Юрій Сало ще у ранньому дитинстві. Так склались обставини, що дружили сім’ями, адже жили у сусідніх селах — дівчина у Городжеві, а хлопець — у Лаврикові. Часто зустрічались за чашечкою кави. Тоді ніхто й подумати не міг, що через певний час давні друзі стануть сватами.
Доля внесла свої корективи. Діти вже не так часто бачились, бо Іринка у 8 класі поїхала на навчання у Костопільський обласний ліцей спортивного профілю, далі — навчання у Рівненському університеті, гра за футбольну команду у Тернополі, пізніше — у Чернігові. Саме там дівчина отримала звання майстра спорту з футболу. Весь цей час дівчина рідко навідувалась додому. Але невдовзі таки повернулась на батьківщину. Сьогодні Ірина Василівна — тренер дитячо-юнацької спортивної школи
у м. Жовкві, де навчає азів не зовсім жіночої гри дівчат-футболісток.
Як розповідає Ірина, почуття до Юрія зародились у серці чи не з першої зустрічі після довгої розлуки. Хлопець одразу ж почав залицятися до вродливої дівчини, а згодом запропонував зустрічатись. Ірині пропозиція сподобалась, хоча й відповіла не відразу (як і годиться дівчатам). Ось і почався цей романтичний період — квіти, побачення, кіно…
У спортзалі — гамір, стукіт м’яча, свисток тренера — у Ірини Василівни тренування. В одну мить настає тиша. Дівчина бачить перед собою Юрія із великим букетом троянд. Далі — все як у романтичному кіно: хлопець стає на одне коліно і дарує каблучку. Слова «Ти вийдеш за мене заміж?» ошелешили завжди впевнену у собі дівчину.
— «Так» — це єдине, що я могла сказати у цей час, — зізнається Ірина. — Це було дуже несподівано, але надзвичайно приємно.
Під гучні оплески дівчат-футболісток згоду було закріплено палким поцілунком.
Ірина та Юрій вже призначили дату весілля. Особливо радіють за дітей давні друзі — батьки.
Наш кореспондент
