Кожного дня ведучі новин інформують про втрати наших захисників у антитерористичній операції на Сході України. Гинуть молоді хлопці, досвідчені військові, а, найстрашніше, на думку психологів, що ми звикаємо до смертей, на віддалі співчуваємо родичам загиблих. Тільки тепер по-справжньому оцінили й зрозуміли значення слова «Мир». Нині до традиційного побажан-
ня здоров’я зичимо миру і злагоди.
Саме у пошуках спокою покидають свої домівки, роками нажите майно люди із Луганська, Краматорська, Слов’янська, які опинились в епіцентрі проведення антитерористичної операції. Втікають від куль, рятуючи себе і своїх дітей. У мирний час відчути подих війни — це страшно, і наше завдання всіляко сприяти нашим співвічизникам зі Сходу.
Спочатку окремі мешканці східних областей покладали надії на «нову владу», тобто представників самопроголошеної ДНР, які обіцяли золоті гори. Не секрет, що дехто й «заробляв» на неспокої участю в антимайданівських і проросійських мітингах, а тепер бідкається, що біда. Як розповіли знайомі, на запрошення приїхати у Жовкву на весілля — родичі зі Сходу відмовились, бо, за їх словами, у них зараз «заробітки». Допоки добре, то ніхто не задумується про перспективу та наслідки. А тепер лихо — то рятуються, як хто може. Звісно, це не стосується всіх, але ситуація так загострилася, що проблеми і неспокій торкнулися кожної сім’ї. Ще раз наголошуємо, що ми не звинувачуємо мешканців сходу, але нині через амбітні імперські зазіхання сусідньої держави, підтримку зрадників Україна проливає сльози за синами, уйнуються людські долі.
Час іде, а обіцянки загарбники не виконують. У тамтешніх мешканців зникло навіть найнеобхідніше, постійно переслідує страх. Утім, проросійські активісти у всіх бідах цинічно звинувачують українську владу та її війська. Мовляв, це вони розбомбили електропідстанції та водокачки і тепер не дають змоги їх відремонтувати. Але навіть ті містяни, які радо вітали «зелених чоловічків» із російським акцентом, тепер не приховують, що чекають не дочекаються, коли ж нарешті їх здихаються. Місто Слов’янськ, яке опинилося в епіцентрі активної фази АТО, вже залишили дві третини жителів, решта — виживає у складних умовах.
Частина переселенців знайшла прихисток на Львівщині, зокрема на Жовківщині. Три сім’ї поселилися у Сопошині, у готелі «Клен». Через номер телефону «гарячої лінії» зконтактували з господарями, які запропонували допомогу у поселенні втікачів зі Сходу.
Після жахливих умов війни тут для них справді райський куточок. За словами переселенців з Луганська, Краматорська, Слов’янська, їх дуже добре розмістили, смачно і багато годують, місцеві жителі допомогли з продуктами. За що гості дякують усім добрим людям. Ми поспілкувалися із Оленою, яка із свекрухою і чотирирічною донькою приїхала три тижні тому із Слов’янська.
— Мій чоловік із Нагорного Карабаху. Коли у Слов’янськ приїхали чеченці і найманці, зрозуміли, що добра не буде. Ми покинули своє місто і місяць жили біля Києва. Через телефон «гарячої лінії» приїхали сюди, нас зустрів Д. Чернюх, за що йому дуже вдячні
До вас не боялись їхати. Мій чоловік займається ротарійською діяльністю, багато їздить по Україні, захоплюється українським. Мовних проблем у нас не виникало (Олена спілкувалася українською мовою). У сім’ї розмовляємо російською або вірменською, я — російською. Мовного бар’єру у нас немає. Місцеву документацію заповнюємо російською, а державну — українською. Коли дитина іде у перший клас, батьки вибирають мову навчання — українську або російську. Україномовних може бути і чотири класи. Коли моя донька піде у школу, ми однозначно виберемо українську мову викладання. Очікую другу дитину, у вас і буду народжувати. У наших лікарнях немає світла і води. Ми б залюбки залишились у вас жити, бо тут дуже добрі люди.
Інша сім’я приїхала у повному складі: чоловік, дружина і двоє синів. Мужчині допомогли влаштуватися на роботу у "Галфрост". Але, у той час, як наших земляків мобілізують у зону збройного конфлікту воювати проти сепаратистів, деякі молоді чоловіки зі Сходу виїжджають, попросту втікають. А хто ж, найперше, має захищати свій дім, своє місто?
Уляна Лащівська.
P.S. Як відомо, Президент віддав наказ про припинення вогню на Сході, дія якого завершується напередодні Дня Конституції України. Тож відновлення дій зі встановлення консти-туційного ладу на Донбасі цього дня буде символічним.
