У понеділок, 29 червня, у Львові відбудеться прощання з трьома військовослужбовцями — Василем Мазуром, Романом Горячим та Андрієм Бучаком, які віддали життя, обороняючи Україну від російських окупантів. Міська влада закликає львів’ян і гостей міста долучитися до церемонії та утриматися в цей час від розважальних заходів.
Чин похорону воїнів розпочнеться о 10:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о 10:30 на площі Ринок проведуть загальноміську церемонію прощання. Андрія Бучака поховають на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), Василя Мазура — на Ряснянському кладовищі (вул. Лукасевича). Прощання з Романом Горячим продовжиться о 12:00 у храмі святого Архангела Михаїла в селі Воля-Висоцька (Жовківська ТГ), після чого воїна поховають на місцевому кладовищі.
Василь Мазур (11.08.1987 — 22.04.2026) — львів’янин. Навчався у середній загальноосвітній школі №100 Львова, згодом здобув фах електрика у Львівському професійно-технічному училищі. Працював у сфері енергетики на приватних підприємствах. Рідні згадують його як справедливу, відповідальну, цілеспрямовану й турботливу людину, яка вирізнялася доброзичливістю та готовністю допомогти. Захоплювався автомобілями, автомеханікою та риболовлею.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії став до лав оборони України. Служив на Південно-Слобожанському напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ ЗСУ, на Донецькому напрямку у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ, а також на Північно-Слобожанському напрямку у складі 42-ї окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя Сухопутних військ ЗСУ. У Василя Мазура залишилися мати, дружина, двоє синів, брат та інші рідні.
Роман Горячий (02.12.1976 — 21.06.2026) — також львів’янин. Закінчив середню загальноосвітню школу №21 Львова. Професію зубного техніка здобув у фаховому коледжі комунального закладу вищої освіти Львівської обласної ради «Львівська медична академія імені Андрея Крупинського». Згодом отримав вищу освіту у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності за спеціальністю «Пожежна безпека».
Проходив строкову військову службу. Працював зубним техніком у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького, згодом — пожежником у 17-й державній пожежно-рятувальній частині Головного управління ДСНС у Львівській області. Пізніше був водієм-охоронцем у ТзОВ «Агентство економічної безпеки «Ефорт»» та ТзОВ «Спарта-Захід». За словами рідних, Роман був добрим, мужнім, чесним, працьовитим і відповідальним, мав гарне почуття гумору, був люблячим чоловіком, дбайливим батьком і сином. У вільний час займався спортом, цікавився автомобілями та садівництвом.
Роман був учасником АТО. Після початку повномасштабної війни знову став на захист України. Обороняв державу на Південно-Слобожанському напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, на Північно-Слобожанському напрямку у складі 42-ї окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя та на Донецькому напрямку у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «Знак пошани». У Романа Горячого залишилися дружина, мати, двоє синів та родина.
Андрій Бучак (23.11.1981 — 12.08.2024) — уродженець Луганська. Навчався у Комунальному закладі «Луганський навчально-виховний комплекс «Спеціалізована школа І ступеня — гімназія № 30». Професію комерсанта оптової і зовнішньої торгівлі здобув у Вищому професійному училищі №16 м. Луганська. Згодом закінчив Луганський філіал Інституту післядипломної освіти Донбаської національної академії будівництва і архітектури за спеціальністю «Економіка підприємства».
Працював економістом на державних і приватних підприємствах. Рідні характеризують його як добру, щиру, відкриту й спокійну людину, яка уникала конфліктів і завжди була готова підтримати інших. Андрій любив шахи, читання, подорожі та походи з наметами в горах.
У 2015 році проходив військову службу у складі військової частини А3066 Національної гвардії України. З початком повномасштабного вторгнення Росії знову став на захист Батьківщини. Брав участь в обороні України на Південно-Слобожанському, Донецькому та Луганському напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Нагороджений орденом Президента України «За мужність» ІІІ ступеня, відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест», відзнакою Міністерства оборони України — медаллю «За поранення», відзнакою «Хрест Сил територіальної оборони» та медаллю «Ветеран війни». У Андрія Бучака залишилися дружина, друзі, рідні та побратими.
