У Трускавці згадують двох захисників України – Василя Герича та Андрія Доброновського, які загинули 17 червня 2025 року під час виконання бойових завдань на Донеччині. У річницю їхньої загибелі громада вшановує пам’ять воїнів, які віддали життя за незалежність України.
Герич Василь Петрович народився 25 липня 1988 року в селі Майдан Дрогобицького району Львівської області. Він був найстаршою дитиною в багатодітній сім’ї, мав брата і трьох сестер. Початкову освіту здобував у місцевій школі, а з 5 по 9 клас навчався у Рибницькій ЗЗСО першого та другого ступенів у сусідньому селі Рибник. У шкільні роки Василь був активним та життєрадісним учнем, брав участь у культурному та громадському житті школи й села.
У 2005 році він закінчив 11 клас Бориславської санаторної школи, після чого вступив до Вищого професійного училища №19 у Дрогобичі, де здобув фах бармена-офіціанта. Певний час працював за спеціальністю у Східниці, де колеги поважали його за працьовитість та людяність.
У 2007 році Василя призвали на строкову службу до Збройних Сил України. Після її завершення в 2008 році він повернувся додому в званні старшого солдата та на посаді командира відділення ППЗ. Уже тоді вирізнявся відповідальністю, сумлінністю та лідерськими якостями. У 2009 році одружився з Іванною, разом вони створили сім’ю та виховували доньку Кароліну, якій нині 13 років.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Василь знову став до лав оборонців. З 10 березня 2022 року він служив водієм та електриком у 1-му інженерному батальйоні 703-ї окремої бригади підтримки військового з’єднання інженерних військ ЗСУ. 17 червня 2025 року, на 36-му році життя, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Разіне поблизу Покровська Донецької області, отримавши важкі поранення, Василь Герич загинув, захищаючи Україну. Поховали воїна в рідному селі Майдан після прощання у церкві св. Миколая в Трускавці.
Доброновський Андрій Володимирович народився 22 лютого 1994 року у Трускавці. Він був єдиним сином, якого мама виховувала самостійно. Після закінчення СЗШ №3 здобув професію автослюсаря та працював у Державній службі з надзвичайних ситуацій у гірничо-рятувальному загоні. Жив у Трускавці разом із дружиною та дітьми.
На військову службу Андрія Доброновського призвали 20 квітня 2024 року Золочівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Він мав позивний «Добрий» – як через прізвище, так і завдяки своєму характеру, адже був доброзичливим та життєрадісним. Служив помічником гранатометника 2-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти 5-го стрілецького батальйону в/ч 3002.
17 червня 2025 року Андрій Доброновський загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Гродівка Покровського району Донецької області. Йому було 31 рік. Тривалий час воїна вважали зниклим безвісти, однак згодом експертиза підтвердила його загибель. Похорон Андрія відбувся 4 квітня 2026 року.
Обидва захисники – Василь Герич і Андрій Доброновський – назавжди залишаться в пам’яті рідних, дружин, дітей, побратимів, друзів та всіх, хто їх знав. На Меморіалі Героїв на сайті Трускавецької міської ради збережені спогади про Василя Герича, які передали його дружина та брат.
Громада Трускавця дякує полеглим воїнам за їхню жертовність і мужність, згадуючи всіх, хто поліг за волю та незалежність України. Пам’ять про Василя Герича, Андрія Доброновського та їхніх побратимів залишається живою.
