Минає три роки з дня загибелі Володимира Миронюка — добровольця та фронтового фотографа, який усе своє життя залишався вірним Україні.
Володимир Миронюк народився 3 листопада 1963 року в селі Реклинець, дитинство провів у Соснівці. Його родина мала глибоке коріння в українському визвольному русі: дід по батьковій лінії Мартин Миронюк був сотником УПА і загинув у боротьбі за Україну, а дід по матері Петро Васько був зв’язковим УПА, за що був заарештований і висланий.
У 2001 році Володимир разом із родиною виїхав до США, де працював водієм-далекобійником. Попри життя за океаном, він зберігав тісний зв’язок з Україною. Під час Революції Гідності Миронюк залишив роботу в Америці та повернувся додому, ставши разом із братом Богданом у лави Самооборони Майдану.
Згодом він вирушив на Донбас, де воював у складі добровольчого загону «Правого сектору», був бійцем і водієм легендарної «Броняшки». Після початку повномасштабного вторгнення Росії Володимир брав участь у боях за Ірпінь, а згодом обрав для себе особливу місію — стати фронтовим фотографом.
Миронюк знімав не заради публічності. Його метою було зафіксувати обличчя воїнів, їхню боротьбу, щоденне життя на передовій, аби зберегти пам’ять про людей, які захищали Україну. Світлини він віддавав самим бійцям, і для багатьох ці фотографії стали одними з найцінніших спогадів про побратимів.
25 вересня 2023 року Володимир Миронюк вийшов на позиції українських піхотинців поблизу Курдюмівки на Донеччині. Під час важкого бою він фотографував, допомагав військовим і підтримував побратимів. Того дня він загинув із фотоапаратом у руках.
Після себе Володимир залишив тисячі фронтових знімків і пам’ять про людину, яка свідомо перебувала там, де було найнебезпечніше, поруч із тими, хто тримає оборону України. Володимир Миронюк вшанований як Герой Великомостівської територіальної громади посмертно. Вічна пам’ять і шана його подвигу.
