У жовтні на Яворівщині згадують воїнів, для яких цей місяць міг стати днем народження або став місяцем їхньої загибелі на війні. Рідні та громада вшановують пам’ять захисників, які віддали життя за Україну на різних напрямках фронту.
Старший стрілець Олексій Дзизюк (13.10.1975 – 22.03.2022) служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила та брав участь в АТО/ООС на Донбасі. Він мешкав у селі Верещиця і загинув у бою з окупантами під Попасною на Луганщині. Цього місяця йому виповнилося б 51 рік, похований військовий у рідному селі.
Володимир Романчук (21.10.1994 – 08.05.2022), солдат 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ, був жителем Львова. Він загинув 8 травня 2022 року під час бойових дій біля Білогорівки на Луганщині. У жовтні йому могло б виповнитися 32 роки. Поховали воїна в селі Дубровиця.
Старший солдат Руслан Штокало (25.10.1987 – 26.03.2022) служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила, був учасником АТО. Проживав у селі Кожичі. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу Попасної на Луганщині і до 2024 року вважався зниклим безвісти. У жовтні йому мало б виповнитися 39 років. Похований на Марсовому полі у Львові.
Віталій Яроцький (02.10.1986 – 25.10.2023), військовослужбовець 33-ї окремої механізованої бригади, був жителем селища Івано-Франкове. За час служби отримав численні відзнаки. Загинув 25 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області. Близько трьох років вважався безвісти зниклим. 2 жовтня Віталію виповнилося б 40 років, цього місяця також минає третя річниця його загибелі. Похований у Івано-Франковому.
Військовослужбовець в/ч А3719 Володимир Жарко (16.10.1983 – 12.11.2025) був жителем села Мальчиці. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України і сумлінно ніс службу. Помер удома внаслідок хвороби, похований у рідному селі. У жовтні Володимиру виповнилося б 43 роки.
Громада також згадує воїнів, які загинули саме у жовтні, і для яких цей місяць став останнім у їхньому житті.
Солдат 24-ї окремої механізованої бригади Іван Левко (03.07.1999 – 01.10.2022) народився в селі Поріччя. Востаннє він виконував бойове завдання у Білогірці на Херсонщині, де 1 жовтня 2022 року зник безвісти. Після понад року пошуків його тіло було знайдено, і 8 січня 2024 року Івана повернули додому на щиті. У жовтні минає четверта річниця його загибелі. Похований боєць у рідному Поріччі.
Старший солдат Ярослав Сабадаш («Ярчик») (07.06.1980 – 10.10.2022), водій розвідувального взводу 10-го окремого стрілецького батальйону (в/ч А7094), проживав у селі Кожичі. Загинув 10 жовтня 2022 року на Сумщині. У жовтні минає четверта річниця його загибелі. Похований у Кожичах.
Молодший сержант 103-ї окремої бригади територіальної оборони Григорій Лапчак (24.02.1970 – 12.10.2023) народився в селі Середкевичі, мешкав у селі Бірки. Він загинув 12 жовтня 2023 року в Куп’янському районі на Харківщині. У жовтні минає третя річниця його загибелі. Воїна поховали в Бірках.
Віктор Олексин (27.05.1988 – 17.10.2024), старший сержант поліції ГУНП у Львівській області, родом із селища Івано-Франкове, проживав із сім’єю в селі Підгір’я Івано-Франківської області. Служив у спецпідрозділі «КОРД» і загинув 17 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в місті Торецьк на Донеччині. У жовтні минає друга річниця його загибелі. Похований у Підгір’ї.
Солдат 33-ї окремої механізованої бригади (в/ч А4447), оператор ПТРК Ярослав Крилишин (04.04.1985 – 26.10.2023) народився та жив у селі Кожичі. Загинув 26 жовтня 2023 року на Запорізькому напрямку. У жовтні минає третя річниця його загибелі. Похований у рідному селі.
Його побратим, солдат і оператор ПТРК 33-ї окремої механізованої бригади Тарас Фіалка (04.04.1989 – 26.10.2023), родом із села Кожичі, проживав у Бібрці. Він загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Роботине на Запоріжжі. Перед загибеллю знищив російський танк Т-90. У жовтні минає третя річниця його загибелі. Похований Тарас у Бібрці.
Солдат, стрілець-помічник гранатометника 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Олег Кеван (22.06.1982 – 29.10.2022) народився в Івано-Франковому. Востаннє він вийшов на зв’язок 29 жовтня 2022 року поблизу населеного пункту Павлівка на Донеччині. Тіло військового залишилося на окупованій території, тому рідні не змогли поховати його з усіма почестями. У жовтні минає четверта річниця його загибелі.
Сержант Петро Ткачик («Пеха») (12.07.1996 – 05.10.2025) був командиром гармати 2-го артилерійського розрахунку артилерійської батареї 1-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Він поліг поблизу селища Шевченко Покровського району Донецької області. Цього місяця минає річниця його загибелі. Поховали Петра в селі Сокільники поруч із сином.
Молодший сержант 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Володимир Савка (18.05.1976 – 25.10.2024) родом із Івано-Франкового. 12 вересня 2024 року він отримав тяжке поранення на Курському напрямку, а після тривалого лікування 25 жовтня 2024 року помер. У жовтні минає перша річниця його смерті.
Максим Чайковський («Асті») (05.03.1993 – 29.10.2024), житель села Лелехівка, захищав Україну в лавах 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» НГУ. Він загинув 29 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Неліпівка Бахмутського району Донецької області і тривалий час вважався безвісти зниклим. Цього місяця минає друга річниця його загибелі. Похований у Лелехівці.
Старший солдат, гранатометник в/ч А0281 Андрій Занько (16.03.1981 – 24.10.2024), житель селища Івано-Франкове, загинув 24 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області під час виконання бойового завдання. Понад півтора року вважався безвісти зниклим. Похований у рідному селищі.
Громада Яворівщини з вдячністю та болем згадує кожного із цих захисників, які віддали життя за свободу й незалежність України, та закликає берегти пам’ять про них у молитвах.
