У понеділок, 6 липня, у Львові проведуть міську церемонію прощання з військовослужбовцями Володимиром Марущаком та Михайлом Кундиком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Міська рада просить львів’ян і гостей міста долучитися до прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів.
Чин похорону обох воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Близько 11:30 на площі Ринок запланована загальноміська церемонія прощання. Після цього Михайла Кундика поховають на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань №87 на вул. Пасічній, а Володимира Марущака — на Сихівському кладовищі.
Володимир Марущак (19.02.1987 — 02.07.2026) був львів’янином. Він навчався у Львівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №82 Львівської міської ради, згодом здобув вищу освіту у Львівському торговельно-економічному університеті за освітньо-професійною програмою «Митна справа».
Свою професійну діяльність Володимир пов’язав із митною та транспортною сферою: проходив службу в пункті пропуску «Шегині — Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці Державної митної служби України, а у 2014 році виконував службові обов’язки на митному посту в Херсоні. Пізніше працював у Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт „Львів“ імені Данила Галицького».
За словами рідних, Володимир був щедрим, турботливим і товариським, завжди готовим підтримати ближніх. Він захоплювався шахами, мав звання майстра спорту, виступав на міжнародних турнірах, багато читав спеціалізовану літературу, постійно вдосконалював свої вміння та навчав дітей грі в шахи. Також любив риболовлю й відпочинок на природі. Після початку повномасштабного вторгнення росії став до лав оборони України та боронив її територіальну цілісність на Луганському напрямку у складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби України. За службу був відзначений численними нагородами.
У Володимира Марущака залишилися батьки, дружина, донька, рідні, друзі та побратими.
Михайло Кундик (08.04.1979 — 19.03.2025) родом із села Савчин Львівської області. Навчався у Савчинській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів Сокальської міської ради Львівської області, а потім здобув фах слюсаря-сантехніка 6-го розряду в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Славутський професійний ліцей». Певний час працював сантехніком за кордоном.
Рідні згадують Михайла як добру, щиру, чуйні й працьовиту людину, веселу та життєрадісну, яка відзначалася товариськістю і щирим ставленням до людей. Він був люблячим чоловіком і турботливим батьком, жив заради сім’ї, любив готувати та проводити час на природі.
З початком повномасштабного вторгнення російських військ Михайло став до лав оборони та захищав територіальну цілісність і суверенітет України на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Михайла Кундика залишилися дружина, двоє синів, п’ятеро сестер, п’ятеро братів із сім’ями, хрещені батьки, похресники, рідні, друзі та побратими.
