Під такою назвою учні 4-А класу Жовківської ЗОШ № 1 із вчителькою Оленою Гнатівною Козак провели тематичне свято, приурочене Дню працівників сільського господарства. Нині хліб у кожному домі, але його шлях до обіднього столу – клопіткий і тривалий, із значним вкладом хліборобської праці.
Споконвіку українці особливо шанобливо ставилися до хліба. Він завжди
був турботою і радістю людини. Без хліба не можна уявити ні степової далі, ні світанку, ні рідного дому. Коли з’являлися колоски, діти та молодь відправлялись в поле величати хліб – співали, танцювали, качалися по межах. Просили погоду сприяти урожаєві.
З хлібом приходили сусіди і родичі вітати новонародженого. Хлібом-сіллю
зустрічали і проводжали гостей. Зерном обсипали молодих, які їхали до шлюбу. Хлібом проводжали померлих на кладовище, Ці звичаї ще й нині збереглися в багатьох місцевостях України.
Шана до хліба виховувалась у дітей постійно. Якщо ж його окраєць інколи падав на долівку, слід було одразу ж підняти і поцілувати. Не дозволялося класти хліб на столі низом доверху, батьки за це карали. Навіть різати ножем хлібину годилося тільки “до себе”, а не “від себе”, щоб тим самим не применшувати його значення.
Про цінність хліба – основного атрибуту добробуту, вагомість хліборобської праці, давні звичаї і традиції розповіли четвертокласники у підготовлених віршах, піснях, сценках. Тарас Гронович привіз від своєї бабусі давні знаряддя для випікання хліба (діжка, лопата, коцюба), які з цікавістю оглядали однокласники. На шанобливому ставленні до хліба наголосила у виступі бібліотекар школи Катерина Ящук. Адже скільки людей і машин працюють навколо однієї зернини, щоб з неї виріс колосок. А для приготування одного батона треба змолотити приблизно десять тисяч зернин.
Справжня цінність хліба не обчислюється гривнями. Щоб ти не думав, про що б не мріяв, усьому міра – хліб. У ньому основа нашого благополуччя, він – запорука усіх наших радостей і надій. Як говорили в давнину: “Земля на зернятці стоїть”.
Уляна ГОЛОВЕНЬКО.
