1. Які права людини виділяють згідно загальноприйнятної класифікації, яка широко використовується у міжнародній практиці?
Згідно з міжнародною класифікацією виділяються права людини:
– громадянські, відомі у вітчизняній літературі як особисті (їх не слід ототожнювати з правами лише громадянина і певної держави – це, наприклад, право на життя, на свободу, особисту недоторканність, на свободу від посягань на честь, репутацію, право на сповідування релігії);
– політичні (свобода слова, право на участь у політичному житті, право на створення асоціацій, право на участь в управлінні державою, суспільством);
– соціально-економічні (наприклад, право на працю, на справедливі і сприятливі умови праці, право на власність, право на соціальне страхування, право на створення профспілок);
– культурні (право на користування надбаннями культури, свобода наукових досліджень).
2. Які особисті права та свободи закріплені Конституцією України?
До особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України відносять:
– право на життя (ст. 27 Конституції України);
– право на повагу своєї гідності (ст. 28 Конституції України);
– право на особисту свободу і недоторканість (ст. 29 Конституції України);
– право на таємницю особистого життя (ст.ст. 31, 32, 51, 52 Конституції України);
– право на недоторканість житла (ст. ЗО Конституції України);
– свобода світогляду і віросповідання (ст. 35 Конституції України);
– свобода пересування та право вільного вибору місця проживання (ст. 33 Конституції України);
– право знати свої права (ст. 59 Конституції України);
– право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної і моральної шкоди, завданої органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (ст. 56 Конституції України);
– право на судовий захисг своїх прав (ст. 55 Конституції України);
– право на правову допомогу (ст. 56 Конституції України);
– свобода від зобов’язання виконувати явно злочинні розпорядження і накази (ст. 60 Конституції України);
3. Хто такі внутрішньо переміщені особи?
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб», внутрішньо перемішеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з мстою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
4. Які системні проблеми у сфері дотримання та реалізації прав людини внутрішньо переміщених осіб існують сьогодні?
Внутрішньо перемішені особи не мають достатньо інформації щодо обсягу своїх прав, що являє собою комплексну проблему, оскільки недостатність такої інформації негативно впливає на пряму кооперацію внутрішньо переміщених осіб з органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
5. Чи мають вплив гендерні відмінності на соціально-економічне становище внутрішньо переміщених осіб?
Внутрішньо переміщені особи – жінки перебувають у економічно вразливішому стані, ніж чоловіки, так як часто залежать фінансово від чоловіків чи інших членів родини, частіше утримують дітей (гендерний розрив становить понад 14%), менше зайняті на ринку праці та започаткували власний бізнес, суттєво відчувають брак коштів, аніж чоловіки, та більше змушені заощаджувати.
Загалом гендерна специфіка становища жінок та чоловіків внутрішньо перемішених осіб в Україні дуже часто відтворює усталені у суспільстві гендерні ролі та стереотипи; за жінками залишається функція обслуговування, догляду за дітьми та іншими родичами, а за чоловіками – функція «забезпечення».
6. Яким нормативно-правовим актом встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб?
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлюються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб». Цей закон був визнаний міжнародними організаціями та українськими правозахисниками як прогресивний і такий, що відповідає міжнародним стандартам у сфері захисту прав внутрішньо переміщених осіб.
7. Чим підтверджується факт внутрішнього переміщення у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру?
Факт внутрішнього переміщення у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи.
8. Чи мають можливість внутрішньо переміщені особи користуватись соціальним забезпеченням, перебуваючи не за основним місцем реєстрації?
Чинним законодавством України внутрішньо переміщеним особам надано можливість отримання різних видів соціальних допомог, пенсій та інших соціальних виплат за місцем фактичного проживання.
Учасники антитерористичної операції та внутрішньо переміщені особи, є тими людьми, які найбільше постраждали від війни на Донбасі. Перші прийняли вибір захищати українську державу, другі були вимушені покинути свої домівки і переїхати в інші регіони, подалі від обстрілів і війни. Відповідно дані громадяни ризикували своїм життям і здоров’ям.
Згідно з чинним податковим законодавством передбачено ряд фіскальних преференцій для учасників АТО, членів їх сімей, вимушених переселенців та осіб, які проживають на тимчасово окупованих територіях.
Відповідно до норм Податкового кодексу України не оподатковується податком на доходи фізичних осіб:
– сума щорічної разової грошової допомоги, яку надають учасникам АТО;
– благодійна допомога, надана міжнародними благодійними організаціями особам, що проживають на території проведення АТО або особам, які вимушено її покинули;
– доходи учасника бойових дій під час АТО, отримані в якості благодійної допомоги.
Також, передбачена пільга і для самих благодійників – не оподатковуватимуть доходи, отримані ними для надання благодійної допомоги учасникам АТО.
Особі, яка перебуває у зоні АТО і отримує грошове забезпечення, на період її безпосереднього перебування у зоні антитерористичної операції вся сума грошового забезпечення не обкладається військовим збором.
Платники єдиного внеску, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску та ведення обліку.
До них не застосовуються норми статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», в якій передбачені заходи впливу та стягнення.
Відповідно до Податкового кодексу України фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність – призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь період їх військової служби звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб та єдиного податку, а також від сплати єдиного внеску та ведення обліку.
Зокрема, підставою для звільнення від сплати єдиного внеску та ведення обліку є заява фізичної особи – підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу ДФС фізичною особою – підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації.
У випадку, коли особа не змогла вчасно подати податкову звітність через те, що вона перебувала у зоні проведення антитерористичної операції або на цій території розташоване її підприємство, вона звільняється від відповідальності за таке порушення, оскільки антитерористична операція є форс-мажорною обставиною, але даний факт обов’язково повинен бути засвідчений Торгово-промисловою палатою, яка видає відповідне свідоцтво.
Відповідно до ст.281 Податкового кодексу України для учасників АТО передбачена пільга щодо сплати земельного податку. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
– для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;
– для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;
– для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
– для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;
– для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.
Також, органи місцевого самоврядування можуть надаватися пільги щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для квартир/житлових будинків, що належать учасникам АТО або сім’ям загиблих учасників.
