Варто задуматись…
Сьогоднішня ситуація в Україні, та й світі загалом, огортає кожного страхом не лише за здоров’я, але і життя. Пандемія, яка охопила нас, змушує замислитися та заново переглянути своє ставлення до людських цінностей.
Covid-19… Вірус, який призвів до величезної кількості смертей у світі. Невідомо, що буде далі… Залишається лише сподіватись на милість Божу. У такий час ми ревно зносимо руки до Господа, просячи милосердя. Але чомусь забуваємо про Нього тоді, коли горе не торкається нас. Зісилаючись на побут, роботу, при повній заклопотаності немає часу на молитву, церкву, сповідь. Можливо, так Господь хоче достукатись до кожного серця, навернути до Себе?
Що ми маємо сьогодні? Коронавірус заполонив чи не весь світ і “коронує” над усіма галузями науки, які не спроможні його знищити. Людство настільки заклопотане через роботу, бажання збагатитись фінансово, що зовсім забуло про сім’ю, її цінності та виховання. Зате зараз весь час проводимо з коханими чоловіками/дружинами, люблячими дітьми та батьками. Ми можемо насолодитися спілкуванням із ними, з’являються спільні теми, обговорення. Варто задуматись…
Останнім часом ми настільки застрягли у фінансовому хаосі, що не приділяємо достатньо уваги власному здоров’ю. Звертаємося до лікарів за крайньої необхідності або, й гірше, коли надто пізно. Сьогодні Господь змушує нас цінувати здоров’я. Саме своєчасне звернення до лікарів рятує життя. Варто задуматись…
Усі ми є поціновувачами краси. Зовнішність посідає чи не основне місце не лише у прекрасної половини людства. Вишуканий одяг та взуття, макіяж та манікюр — усе це забирає багато нашого часу. А ми могли б провести його у розмові з Богом. Хоча не раз після важкої роботи занурюємось у теплу ковдру, не подякувавши Йому за ще один прожитий день. Натомість Господь попіклувався про нас — зараз не потрібно витрачати час на крамниці з одягом та салони краси. Головна вишуканість — захисні маски та рукавички — змушують подбати про захист задля збереження життя. Отож, краса не така вже й важлива? Варто задуматись…
Українці здавна славляться своєю гостинністю. А великодні столи у кожній хаті вгинаються від смачних страв. У страсні дні господині, не покладаючи рук, заклопотані новими рецептами. А у храмі чекає Господь… Хоче щирої молитви… Хоче каяття… Але у нас немає часу, ідуть приготування до свят. Та цьогоріч це не настільки важливо, бо, зважаючи на обмеження, гостей не буде. Навіть освятити паску, як це у нас прийнято, не буде можливості. Варто задуматись…
Піст — це час на молитву і покаяння. Але неодноразово ми забуваємо про це. Попри церковні заборони, у розважальних закладах — музика та веселощі. Сьогодні, у час Великого посту, перед нами зачинені двері кафе та ресторанів. Може не випадково епідемія прийшла у піст? Варто задуматись…
Господь показує, що ми не господарі цього світу, а лише гості. Всевишній впустив нас у Свою домівку, тож ми повинні вести себе достойно і дякувати Господареві за гостинність. У час страшної епідемії ми покладаємось лише на Господа Бога. Сподіваємось, що наші щирі покаяння і молитви зможуть зупинити страшну пошесть…
Уляна КОПОТЬ
