Підставою для законного залучення особи до відповідальності є необхідність вважати її суб’єктом для цього виду правопорушень. Однією з вимог до суб’єкта правопорушення вважається досягнення ним певного віку.
У кримінальному праві неповнолітніми вважаються особи віком до 18 років. За загальними засобами кримінальна відповідальність настає з шістнадцяти років, а за окремі види злочинів — з 14 років.
Із чотирнадцяти років кримінальна відповідальність настає: за всі види вбивства; умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров’я; зґвалтування; крадіжку, грабіж, розбій; злісне й особливо злісне хуліганство; умисне знищення або пошкодження державного майна, що спричинилося до тяжких наслідків; умисне вчинення дій, що можуть призвести до аварії поїзда.
Кримінальна відповідальність для неповнолітніх, що досягли 14 або 16 років, настає з нуля доби, наступної за днем народження. Якщо до моменту вчинення злочину особа не досягла встановленого законодавством віку відповідальності, вона або взагалі не підлягає кримінальній відповідальності, або буде звинувачена у скоєнні іншого злочину.
Позбавлення волі неповнолітньому може бути призначене на термін не більше 10 років, якщо в конкретній статті особливої частини Кримінального кодексу України за скоєння злочину передбачено суворіше покарання. Факт неповноліття винного повинен розглядатися судом як обставина, що відтягує (полегшує) вину.
Для неповнолітніх злочинців передбачені м’якіші, порівняно з дорослими злочинцями, умови для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
У разі здійснення неповнолітнім злочину, що не має великої суспільної небезпеки, а також, якщо неповнолітній здійснив суспільно небезпечне діяння, але не досяг віку кримінальної відповідальності (14 років), до нього можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, до яких належать: зобов’язання привселюдно чи в іншій формі вибачитись перед потерпілим; попередження; передання неповнолітнього під нагляд батькам чи особам, що їх замінюють або під нагляд педагогічного чи трудового колективу з його згоди, а також окремим громадянам на їх особисте прохання; покладання на неповнолітнього, який досяг 15 років і має майно чи заробіток, обов’язку відшкодува-ти заподіяний збиток; направлення наповнолітнього у спеціальну навчально-виховну установу для дітей і підлітків до його виправлення, але щонайбільше на 3 роки.
В. В. ГРИНЬКІВ,
начальник СКМСД
Жовківського РВ ГУ МВСУ
у Львівській області,
капітан міліції.
