Досить часто малеча відмовляється йти до садка, їсти, спати в обідню пору тощо. Чому виникають такі проблеми? Насамперед слід розібратися у ситуації, намагатися вирішити проблему спокійно, а не відразу сварити дитину за капризи.
Чи то після Різдвяних канікул, чи Великодніх свят, коли батьки зі своїми чадами певний час були вдома, все-таки настає пора вести дошкільнят у дитсадок. Кожен повинен йти на свою роботу. Однак домашня атмосфера для дитини значно приємніша й звична, аніж у дошкільному закладі. Виникає чимало проблем зі звиканням до колективу, поверненням у дитсадок після хвороб та батьківських канікул.
Перш, ніж віддати дитя у садок, слід знову поступово привчити його до то режиму дня, який є у дитсадку. Адже, якщо наша малеча звикла до 10-тої, то, пробуджуючи її о 7.30 год, варто чекати на хвилю протесту і плачу. Ще один фактор, проти якого протестують діти: колектив. Адже для дитини це незвично: кілька років увесь світ обертався навколо неї, її почуттів, бажань і потреб. А тепер малюк оточений великою кількістю дітей, вихователька не може піклуватися лише про нього. Нові люди – вихователі, няні, музичні працівники, – дитині вкрай важко звикнути до них. Це спричиняє серйозний психологічний стрес, який і проявляється плачем та відмовою йти до садочка.
Дитина відмовляється ходити до дитсадка
Деякі батьки часто залишають дітей у садку, обманюючи. Наприклад, кажуть: «Ти проходь до діток, пограйся, а я зараз прийду». Це не зовсім правильно, адже дитина буде чекати. І без плачу тут не обійтися, ображене чадо, можливо, не відходитиме від дверей, чекаючи маму. Тому краще бути чесним із дитиною, чітко сказати, що потрібно йти на роботу, але повернеться по нього, як він поїсть у садочку, поспить і пограється. Однак тут потрібна й особлива увага до малюка вихователя, який, наче матуся, пригорне й зацікавить, відволіче увагу. Проте не завжди так буває…
Дуже часто причиною того, що дитина не хоче йти в дитячий садок, є банальна нудьга. Малечі може бути абсолютно нецікаво в дитячому садку, вона хотітиме залишитися вдома, де можливостей для розваг набагато більше. Тому слід розказати, що дитсадок – це такий гарний будинок, де багато різних іграшок, куди батьки приводять своїх синочків та донечок, там багато діток, з якими можна гратися, у садочку все маленьке: і столики, і стільчики, і ліжечка, і раковини для вмивання, і шафки. Що більше розповідати, то більше дитина зацікавлюватиметься.
Дитина відмовляється їсти у садку
Відмову їсти у дитячому садку називають найпоширенішим симптомом важкої адаптації. Це своєрідний стрес для дитини. Проблему слід вирішувати комплексно: під час бесіди, рольової гри (у «дитячий садок», приміром). Слід розповісти своєму чаду про роботу кухарів: вони дуже стараються, аби приготувати малюкам смачні страви, щоб діти почувалися у садку, як вдома.
Відмова від їжі може бути не лише простим вередуванням. Можливо, зникнення апетиту пов’язане з якимось захворюванням. Є й інший нюанс: часто вихователі змушують дитину з’їсти страву до кінця, а дитина не в змозі цього зробити, й за це може бути покарання. Тому вихователям слід зважати на це, або ж порадитися з батькими. Неодноразово чула, як не одне дитя дорогою до садочка говорило, що не буде їсти «тієї» страви.
Конфлікт із вихователем
Таке трапляється досить часто. Буває, дитина йде в дитячий садок до одного вихователя, а якщо він інший, у неї починається істерика. Сварити дитину за таку поведінку не можна. Удома спокійно потрібно поговорити, з’ясувати, чому малюкові не до вподоби конкретний вихователь. Як правило, діти розповідають усе, що говорив і робив вихователь, із цієї розповіді можна зрозуміти суть проблеми. Якщо дитина скаржиться на те, що вихователь погано поводиться з дітьми, обов’язково слід перевірити цю інформацію, поговорити з іншими батьками. Не варто замовчувати навіть дуже маленьку ситуацію. Сьогодні особливо притаманне таке поняття для вихователя, як неприязнь до одних дітей й надмірна прихильність чи любов до інших. Із цього все починається. Діти надзвичайно тонко це відчувають. Так звані “улюбленці” для вихователів – все: вони чемні, гарно розповідають віршики, чудово пишуть. А от здібностей активних дітей педагоги вже не бачать. Такі діти надто рухливі, енергійні, непосидючі, й вони зовсім не підходять вихователям у групі. Однак це не означає, що вони нерозумні й некмітливі. Попри усе, це стосується не усіх вихователів. На щастя, є багато педагогів, які насправді намагаються знайти підхід до кожного малюка, полюбити його таким, який він є, й розвивати його таланти й здібності.
Дитина приносить із дитсадка чужі іграшки
Таке явище дуже поширене серед дітей. Нерідко дітлахи приносять із садочка іграшки, бо таких не мають, а вони дуже сподобалися. А якщо ж, збираючись додому, знайшли у шафці з одягом чужу іграшку – варто спокійно запитати, де дитина взяла її. Можна спробувати з чадом «домовитися», розказавши, що вдома на дитя чекають його ляльки, машинки, ведмедики, кубики. Якщо це не допомагає, можна попросити виховательку на деякий час взяти іграшку з собою, не відбирати силоміць, а пізніше повернути чужу річ.
Якщо дитина б’є інших дітей чи б’ють її
Цю проблему повинні вирішувати батьки. Ніхто за них правильної відповіді не дасть. Але однозначно вчити бити інших дітей не варто, приміром, «давати здачу». Можливо, причина в тому, що дитина має іграшку, яка подобається іншому. У такому випадку постійно треба наголошувати, що краще попросити погратися або запропонувати гратися вдвох. Але силоміць відбирати і бити товариша не можна.
Якщо ж дитина розповідає, що її б’ють інші діти у садочку, то бажано поговорити безпосередньо з кривдником і з’ясувати причини такої поведінки, адже часто зайва дитяча агресивність може означати лише бажання подружитися.
Любіть і поважайте своїх дітей. Пам’ятайте, що батьки повинні стати надійною фортецею для своїх дітей. Малеча буде вас поважати тільки тоді, коли її поважатимуть, і любитиме, коли бачитиме, що її люблять. Тут усе просто. Її не обдуриш…
Зоряна ЛИХОЛАТ.
