Уже стало доброю традицією проводити Хресну дорогу для парафіян всіх конфесій Жовкви. І хоча напередодні погода не вельми була сприятлива, впродовж дня моросило дощем, — в неділю негода відступила. Тому всі, хто мав бажання (а це близько півтори тисячі люду), таки прийшли, щоб пройти шлях Ісусових терпінь і страждань вулицями нашої древньої Жовкви.
«Ми цю Хресну дорогу жертвуємо в пам’ять про всіх, хто виконує свій святий обов’язок. Нехай наша молитва лине до неба, нехай наші прохання і звернення будуть роздумами над вартістю тої великої Жертви, яку приніс сам Господь, бо наше з вами спасіння та відкуплення прийшло через смерть Господа, через кров, через його терпіння, приниження. Хіба доля нашого народу не нагадує нам сьогодні ще одну Хресну дорогу?» – так звернувся настоятель храму Пресвятого Ісусового Серця о.Веніамин Чернега, ЧСВВ на початку спільної молитви.
Упродовж усіх стацій молилися за воїнів АТО, правоохоронців, за їхні родини, дітей, за мир та спокій на українських землях. Рівно ж молилися і за тих, які зранені та не можуть очистити свою свідомість. А ще на цьогорічному Хрестовому поході особлива увага акцентувалася на вченнях митрополита Андрея Шептицького, так як 2015 рік проголошено його роком.
«Свого часу, ще 1944 року патріарх УГКЦ пророкував: «…Україна стане сильною, могутньою державою. Вона не буде поступатися іншим. І мир, добробут, щастя, висока культура, взаємна любов і злагода будуть панівними в майбутній Україні». Але для цього потрібна постійна праця і молитва, щоби Бог опікувався нашим народом, який так багато витерпів», — такими словами підсумував молитовну ходу ігумен Жовківського монастиря.
Людина сьогодні забуває, що без Хреста не було б і Церкви, і що саме на Хресті наш Спаситель розкриває нам руки для обіймів, і Церква не може приховувати хрест, християни не можуть приховувати чи соромитися Хреста. Тому головне завдання — гідно нести наші щоденні хрести. Переносити терпеливо щоденні болі та тягарі цього життя, єднати їх з Христовим хрестом, і так Господь відкриє нам спасенне значення наших терпінь, які є ШЛЯХОМ до БОГА.
Велелюдна процесія стаційно зупинялася біля важливих споруд міста, біля кожних воріт лунала голосна жертовна піснемолитва. Навіть ворота храму верховних апостолів Петра і Павла були відчиненими, і сам священнослужитель перебував на території. Почув Бог молитву народу. Торік настоятель храму оо. Василіян о.Веніамин, коли процесія проходила повз церкву роздумував: «Дай, Боже, нам дочекатися наступного року, і я надіюся, що ворота цієї церкви таки відчиняться…». Не одну хресну дорогу пройшли парафіяни з отцями жовківських храмів, аби долучити до неї вірян храму св. апп. Петра і Павла м. Жовкви. Воістину пророчі слова «Шлях до Бога лежить через терпіння та страждання» набули реальних обрисів.
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
