Тарас Сеньків був мужнім воїном і патріотом, який віддав своє життя за Україну.
Тарас народився в селі Мокротин Львівської області. У 2014 році, коли розпочалася війна, одним із перших добровільно долучився до лав ЗСУ. Пізніше повернувся до цивільного життя.
З початком повномасштабного вторгнення Тарас із братом знову став на захист країни. Воював у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Обіймав посаду командира інженерно-саперного відділення однойменного взводу. Пройшов через найгарячіші точки фронту: Попасна, Золоте, Херсонщина, Майорськ, Часів Яр.
Він пережив оточення в Золотому, де разом із підрозділом зміг вирватися з кільця, брав участь у штурмах під Давидовим Бродом і захищав Майорськ, де зазнав контузії та двічі був поранений. У 2023 році Тарас захищав Торецьк і Нью-Йорк на Донеччині.
За мужність і гідну службу Тараса нагородили медаллю «Золотий хрест» від Головнокомандувача ЗСУ.
«Мені за честь було служити з таким побратимом, як Тарас. Це така людина, яка ніколи не залишила в біді, завжди був поруч. Я знав, якщо їду на виїзд з Тарасом, то обов’язково все буде добре. Ніколи не забуду наш виїзд на завдання, коли сказав Тарасові зачекати біля машини, поки я перевірю мінне поле. Я йду полем, повертаю голову і бачу – ззаду за метр від мене йде Тарас. І на моє питання «Ти чого тут, я ж сказав, що піду один?» Тарас відповів: «Якщо щось станеться, то не стане нас двох, один ти не підеш!». Ми посміялися і пішли виконувати надважке завдання. Таким позитивним, відповідальним, добрим Тарас був завжди», – поділився спогадами побратим.
33-річний молодший сержант Тарас Сеньків на псевдо Сєня загинув 8 січня 2025 року поблизу села Оріхово-Василівка на Донеччині. Разом із побратимом він поїхав на позиції, щоб допомогти евакуювати поранених. Дорогою назад в машину влучив ворожий дрон.
Львівська ОВА спільно з Платформою пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників, родом із Львівщини.
