Серед пагорбів Жовківського розточчя, на південний захід від траси Магерів — Рава-Руська, на кам’янистому підвищенні, з трьох боків оточене лісом, розкинулося село Кам’яна Гора. Назва села, можливо, походить від місця розташування, а також від того, що тут добували і добувають камінь.
Кам’яна Гора — надзвичайно мальовниче та красиве село. Навесні, коли починає усе цвісти, село схоже на один суцільний сад, адже тут вдосталь землі, біля кожного будинку — досить великий город.
Навколо Кам’яної Гори дуже гарна природа, тут перестаєш помічати, як іде час. Відразу за селом починається ліс. Селяни завжди шанобливо ставилися до природи, ніколи не винищували її, а тому вона платила їм щедрими дарами. Мальовничими є долини невеличких річок і балок, які мережать територію села.
Найдавніша згадка про цю місцевість датується 1587 роком, де вказується, що Руда, а також Волицько належали панам Белзецьким. У кінці XVI – на початку XVII ст. місцевість мала загальну назву Руди, до якої входили села: Монастирок, Замок, Погарисько, Ка-м’яна Гора, Кам’янка та Магерів.
Із 1965 року у центрі села за кошти місцевих жителів і колгоспу почали будувати нову дев’ятикласну школу. Головою колгоспу був А. Брунець. Однак відкрити її так і не вдалося. В її приміщенні, займаючи лише перший поверх, діяла початкова школа, медпункт, сільська бібліотека та клуб.
Із приходом незалежності в Україні життя в селі змінилося. Спочатку було від’єднано колгосп Кам’яної Гори від с. Замку, а 1995 року — й сільську раду. Головою новоствореної Кам’яногірської сіль-ської ради став М. Іванець.
Сьогодні Кам’яна Гора — це невеличке, однак процвітаюче село Жовківського району. Складається воно з присілків: Іванці, Забойове, Климики, Ванюрі, Коти, Мізерники, Камуті, Юськи, Колонія, Чурилиха, Підкамінна Гора. Місцева влада добре опікується своїм краєм. На її території проживає понад сімсот осіб. Новообраний сільський голова Ганна Михайлівна Надяк вміло та конструктивно господарює на рідних теренах.
У цьому населеному пункті багато умілих та працьовитих рук, народжуються нові ідеї, плани, проекти. Кам’яна Гора розвивається, проте, як і в кожному селі, вистачає своїх проблем. Як розповідає Ганна Михайлівна, на початках аназізувала усі плюси та мінуси місцевої господарки. Незважаючи ні на що, працює хороший та дружній колектив, який трудиться на благо своїх земляків.
Приємно, що немає проблем із транспортом. Маршрутки їдуть регулярно та за відповідним графіком. До інфраструктури села входять: школа (9-річна), дитячий садок, Народний дім, сільська бібліотека, ФАП та поштове відділення зв’язку. Місцеві жителі мають можливість заробляти на життя на закордонній торгівлі, купувати дешеві авто.
Центр знань і дозвілля
Щасливою подією для наймолодших жителів став сонячний вересень 1998 року. Гостинно відкрила двері для школярів дев’ятирічна школа. Саме тоді переступили поріг навчального закладу 136 уч-нів.
Сьогодні ж у Кам’яногірській неповній середній школі навчається 76 школярів. Директор — Марія Василівна Демчук. Від посади вчителя до директора закладу підіймалася на творчих злетах, поразках, успіхах та невдачах. І, незважаючи на тимчасові перешкоди, завжди мала мету йти вперед, не зупиняючись. Адже посада директора вимагає дуже багато роботи. І, як зауважила сама пані Марія, без злагодженого педагогічного та учнівського колективів, батьківського комітету, досягти успіху неможливо.
Робота вчителів не закінчується лише дзвоником з уроку. Вони вкладають у своїх вихованців найкращі зерна доброти, розвивають здібності, формують життєві цінності. Це люди з великим серцем, які не просто викладають предмет, а й виховують, навчають жити в колективі, товаришувати. Кожна дитина прагне все найкраще перейняти від улюбленого вчителя. Окрім того, разом із діточками облаштовують свої класи, наче власні домівки, у яких перебувати надзвичайно приємно. Присутня й масова робота, зокрема організація різних свят, от наприклад, останні Адріївські вечорниці запам’ятаються усій громаді надовго, адже брало участь у них багато селян, не лише школярі та вчителі.
Як говорить директор Марія Василівна, у школі, на жаль, немає опалення, обігрівають класи печами. Приємність у тому, що у всьому приміщенні замінили вікна на енергоощадні. Усі вчителі надзвичайно вдячні батькам учнів, які господарські турботи у школі беруть на свої плечі. Їдальня також гарна, діти із приємністю харчуються там, бо почуваються, наче вдома.
Завітали й у бібліотеку школи, де нас гостинно зустріла Галина Олексіївна Харечко. Усюди прибрано, гарно, в алфавітному порядку розташовані книги. Зі слів бібліотекаря, діти мають що почитати, адже постійно бібліотека оновлюється і галузевою, і художньою літературою, багато періодики.
Із кожним роком тут зростають показники народжуваності. У селі проживає майже 50 багатодітних сімей. Понад 30 жінок нагороджені почесним званням «Мати-героїня».
Відчувши, що є потреба у дитсадку у селі 2013 року в приміщенні школи відкрили дошкільний навчальний заклад (відповідно до проекту 2011-2013 років, на відкриття закладу виділено 113 тис. грн.). Найбільше зусиль доклали батьки. Завідувачем дитсадка є Іванна Миколаї-вна Мізерник. На вихованні перебувають 30 діточок, а це молодша та старша групи. Важливо, що минулоріч дошкільний навчальний заклад запрацював на повний робочий день.
Культурно-мистецький
осередок
Українське село є носієм духовного багатства, а також зберігає та примножує традиції народу України. Однією з важливих складових культури загалом є саме заклади культури в селі, зокрема Народні доми, які відіграють важливу роль у збереженні національ-ної самобутності, формуванні духовних та естетичних цінностей суспільства.
Сучасне життя вносить багато змін у функціонування Народних домів, особливо в населених пунктах. Літературні вечо-ри, вікторини, альманахи цікавих зустрічей, вечори поезій, бенефіси, уроки пам’яті, вечори історичних портретів – це далеко не повний перелік заходів, що організовує завідувач Народного дому с. Кам’яної Гори Надія Шумило для жителів. Окрім активної діяльно-сті у сфері розвитку культури, Кам’яногірський НД також відіграє значну роль у формуванні громадянського суспільства як у рамках села, так і району загалом. Він виступає, так би мовити, консолідуючим центром, де проводяться ще й загальні збори жителів села та громадські слухання щодо найважливіших питань життя місцевої громади.
А ще пані Надія особливу увагу приділяє соціально-незахищеним верствам населення, ветеранам, одиноким громадянам. Важливим у її роботі є формування позитивного ставлення до таких людей, і не лише у свята. Хоча дана установа не може задовольнити їхні матеріальні потреби, проте увага, організована зустріч чи запрошення на святковий вечір або просто добре слово – допомагають забути життєві негаразди і відчути себе потрібними.
Також Народний дім здійснює свою діяльність у дусі патріотичного виховання населення села. Ведеться краєзнавча робота, зокрема є інформація про історію села, розгорнута виставка старожитностей минулих поколінь місцевості.
Релігійність та набожність – головний пріоритет сила
Із діда-прадіда молитва в житті людей відігравала велику роль. Саме тому громада села Кам’яної Гори згуртувалася і вирішила збудувати капличку.
Так, за ініціативи Парасковії Думич (сьогодні — уже покійної) кам’яногірці поетапно побудували невеличкий храм. Розпочинаючи з 1991 року, крок за кроком йшла будова. Усі допомагали. Лісівник – дошками, жінки – обідами, сім’ї – інструментами. Як мовиться, бідному — по нитці, і буде сорочка. Так і у цьому випадку було збудовано невеличкий храм. Освячення храму відбулося на свято Усіх святих. Відтоді кам’яногірці святкують храмовий празник у неділю, після Зіслання Святого Духа. Службу провадить священнослужитель о. Ярослав із с. Монастирка.
Сімейні ферми – крок до
забезпечення селян
Сільське господарство, зазвичай, вважається економічно ефектив-
ним, коли рослинництво і тваринництво розвиваються паралельно прибутково. Високі врожаї зернових культур упродовж останніх років дають право пишатися галуззю рослинництва, а тваринництво, зокрема молочний напрям, не надто радує.
Саме тому, для відродження фермерства створено проект «Розвиток молочного бізнесу в Україні», який об’єднав більше 5000 малих та середніх молочних виробників у мережу фермерів, підприємців, кооперативів та кооперативних об’єднань.
Розвиток ферм сімейного типу є надзвичайно актуальним для України, адже ведення господарства, в якому налічується менше 5 корів, сьогодні нерентабельне. Тому створення ферм сімейного типу – це крок до сталого розвитку і самозабезпечення селян.
Цьогоріч у Жовківському районі, у селі Бишкові було відкрито сімейну міні-ферму. А декілька літ тому запрацювала така ферма і в Кам’яній Горі, на базі господарства М. Пилипця. Спонсорську допомогу та дешеві кредити для започаткування молочного бізнесу надав канадський уряд.
Так, Ольга Олексіївна та Микола Андрійович, одні з перших в районі, заходилися будувати сучасну родинну ферму. Їх господарству минув не один рік. Сьогодні пані Ольга переконана, що справа варта витрачених зусиль та грошей. Своїм прикладом багатодітна родина Пилипців довела, що і в селі можна пристойно жити, головне – не опиратися новому, що пропонують, і не лінуватися.
Зараз на сімейній фермі утримується 12 корів, бичок, свині та кури (ферма розрахована на 16). Щоденно родина здає до 100 літрів молока (влітку, коли дояться усі корови, до 200 л) в магазин «Дідо» на ринку «Шувар» у Львові. За виручені кошти від продажу молока сім’я непогано живе. Для села, де немає підприємств, це досить вигідно, але чомусь інші мешканці не поспішають наслідувати приклад Пилипців.
— Та ніхто в селі не хоче так працювати! – ділиться пані Ольга. – Робота ця таки важка: о 4-й ранку потрібно прокинутись, до сьомої впоратися – і так без вихідних. А з весни до осені ще й у поле виходимо – корми заготовляємо. Полів у нас багато, свого до 5 га та й в оренді ще стільки. Зате про здоров’я ніколи тут думати. Воно само собою є (сміється).
До речі, сім’я Пилипців виховує десятеро дітей, щоправда, вже і внуків мають. Так що ферма виправдовує своє призначення. Але, як зауважила сама господиня, спочатку вони довго сумнівалися, чи братися за цю справу. Підкупило лише те, що за канадсько-українським проектом можна було отримати кредит під 3 % на реконструкцію ферми, а в подарунок – усе необхідне обладнання. Це доїльний апарат, коврики, лампи, поїлки, а ще Львівська аграрна дорадча служба надала холодильники.
— Я ще жодного разу не пошкодувала, що ми взялися за цю справу, — каже жінка. – Для тих, хто живе в селі і не знає, чим займатися, це чудовий варіант, щоб забезпечити собі гідне життя та своїй родині.
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ,
Зоряна МИКИТЮК,
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
