Сто чотири роки тому український студент Адам Коцко став жертвою боротьби за український університет у Львові. Події 1 липня 1910 року сколихнули всю Галичину. У корпусі Львівського університету під час сутички між польськими та українськими студентами було вбито Адама Коцка, одного з провідників студентського руху.
Наприкінці ХІХ століття ідея українського університету у Львові набула неабиякої популярності в Галичині. Коли 1871 року згідно з імператорським розпорядженням в університеті відмінили німецьку мову як обов’язкову, а також зняли обмеження щодо вживання польської та української мов, в українських студентів з’явився шанс здобувати освіту рідною мовою. Проте вже за кілька років польські сили домоглися, щоби мовою викладання в університеті стала лише польська. Такі події змусили українську інтелігенцію лише подвоїти сили на шляху боротьби за власний університет. Одним із тих, хто боровся за долю цього навчального закладу, а в результаті, віддав життя за нього, є тодішній студент Адам Коцко.
Адам Коцко народився 24 грудня 1882 р. у с. Шоломия Бобрецького повіту, тепер Пустомитівський район Львівської області. Сім’я Коцків у пошуках кращого життя переїхала до Бережан, далі до Бучача, а 1901 р. – до Львова. Відповідно, Коцко навчався в гімназіях у Бережанах, Бучачі, а в 1901 р. його записали у VІ клас Академічної гімназії у Львові. Батько Адама працював у страховому товаристві “Дністер” переписувачем документів. Матір Соломія походила з польської родини, була домогосподаркою.
В Академічній гімназії Коцко мав добрі оцінки з усіх дисциплін. Брав активну участь у гімназійному драмгуртку. Однак найбільше захоплювався малюванням. Дуже добре малював, і знавці живопису пророкували йому кар’єру художника. Тривалий час Адамові картини на історичну тематику прикрашали інтер’єр української академічної громади. 1905 року закінчив гімназію і записався на правничий факультет Львівського університету. Під час навчання Адам виявив себе хорошим студентом, однак більше часу приділяв громадській діяльності в середовищі українського студентства, став членом українських академічних товариств, зокрема молодіжного товариства “Вільна громада” і товариства робітників “Воля”. У 1906 р. брав активну участь у сутичках між польськими й українськими студентами в стінах університету, отримав поранення. З 1907 р. Адам – один із активістів студентських демонстрацій за український університет у Львові, які закінчилися арештами та голодуванням українських студентів. Коцко – популярний у студентському середовищі, добрий організатор, а ораторське вміння, здатність пристрасно захищати свої погляди робили його одним із провідників українського студентського руху. Адам активно агітував за виборчу реформу до парламенту, відвідав десятки галицьких сіл і провів значну агітаційну діяльність серед селян. Поліція заарештувала його в одному із сіл за підбурювання мешканців до страйку та заклики до активізації трудової еміграції. Звільнили його з в’язниці після того, як почав голодування.
Найбільш драматичною подією в боротьбі за український університет у Львові було віче українських студентів в університеті. 1 липня 1910 р. польські студенти, намагаючись завадити проведенню віча, спорудили в приміщенні університету барикади, щоб перешкодити українським студентам, які планували провести похід вулицями Львова, вийти з університету. Під час сутички пострілом в обличчя Адама Коцка смертельно поранили, і через кілька годин він помер. 4 липня 1910 р. відбувся похорон Коцка, що перетворився на багатотисячну українську маніфестацію. З промовами над могилою студента виступили К. Левицький, М. Грушевський, К. Трильовський, О. Назарук, Л. Цегельський.
Адам Коцко у свідомості українців став символом боротьби українського студентства за національний університет у Львові. Дух, відданість та боротьба притаманні молодому віку хлопця змушують пам’ятати і вшановувати його назавжди.
Підготувала Уляна КОПОТЬ.
