У четвер, 25 червня, у Львові відбудеться міська церемонія прощання з воїнами Олексієм Голіковим, Євгеном Бучмою та Володимиром Барботьком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Міська влада закликає львів’ян і гостей міста долучитися до прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Чин похорону військовослужбовців розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно об 11:30 на площі Ринок проведуть загальноміську церемонію прощання. Олексія Голікова та Євгена Бучму поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), Володимира Барботька — на Голосківському кладовищі, на полі №34-В.
Євген Бучма (19.11.1975 — 20.06.2025) був львів’янином. Навчався у ліцеї №46 імені В’ячеслава Чорновола Львівської міської ради, згодом здобув фах бухгалтера у Львівському професійно-технічному училищі. Проходив строкову військову службу, працював у приватному акціонерному товаристві «Львівський хлібокомбінат». Рідні згадують його як добру, чуйнішу, працьовиту та відповідальну людину, яка вирізнялася спокоєм, надійністю та доброзичливістю. Любив читати, збирав гриби та їздив на велосипеді.
Євген Бучма був учасником Антитерористичної операції. Після початку повномасштабного вторгнення Росії боронив Україну на Луганському напрямку у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького Сил територіальної оборони Збройних Сил України та 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби України. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» та почесною відзнакою «Учасник бойових дій». У нього залишилися дружина, мати, брат із сім’єю, сестра з сім’єю, похресник та інші рідні.
Олексій Голіков (28.06.1981 — 16.06.2026) родом із міста Українськ Донецької області. Закінчив із відзнакою Українську загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів №13 Селидівської міської ради Донецької області. Вищу освіту здобув у державному вищому навчальному закладі «Донецький національний технічний університет» за спеціальностями «Гірництво» та «Збагачення корисних копалин», отримавши кваліфікацію магістра. У 2013 році йому присвоїли науковий ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю «Збагачення корисних копалин.
Професійна діяльність Олексія Голікова була пов’язана з гірничою галуззю та наукою. Він працював у приватному акціонерному товаристві «Центральна збагачувальна фабрика „Україна“» на керівних виробничих посадах, був доцентом кафедри збагачення корисних копалин Донецького національного технічного університету, а згодом — головним спеціалістом відділу зі збагачення вугілля товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика „Свято-Варваринська“».
За спогадами рідних, Олексій був доброю, щирою, відкритою та інтелігентною людиною, відзначався ерудованістю, дисциплінованістю, відповідальністю та відданістю професії. Постійно прагнув до нових знань, користувався повагою серед колег, друзів і побратимів. Писав вірші, захоплювався інструментальною музикою, активно займався спортом. Для близьких був надійною опорою, людиною слова, яка дарувала тепло й підтримку. У 2023 році став на захист України від російського вторгнення, воював на Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 23-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Нагороджений медаллю «За оборону рідної держави». У нього залишилися мати, брат із сім’єю, дядько та родина.
Володимир Барботько (02.01.1952 — 22.06.2026) також був львів’янином. Навчався у Львівській середній школі №35, яка нині має назву Львівська середня загальноосвітня школа східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов. Далі здобував медичну освіту, опановуючи фах лікаря-офтальмолога.
Понад 39 років Володимир Барботько присвятив військовій службі, працюючи на офіцерських посадах у військово-медичних закладах та військових частинах Збройних Сил України. Рідні розповідають, що він був добрим, турботливим, відповідальним і організованим, відзначався життєрадісністю, оптимізмом та активною життєвою позицією, завжди був готовий допомогти іншим. Любив риболовлю та збирання грибів, музику, грав на гітарі й клавішних інструментах, із задоволенням готував. У нього залишилися двоє синів із сім’ями, брат та інші рідні.
