26 жовтня у Львові відбудеться міська церемонія прощання з двома військовослужбовцями — Ігорем Будняком та Володимиром Фітьом, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Міська влада закликає львів’ян і гостей міста долучитися до прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після богослужіння, орієнтовно об 11:40, на площі Ринок проведуть загальноміську церемонію прощання.
Ігоря Будняка поховають на Личаківському кладовищі на вулиці Пасічній, Володимира Фітя — на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.
Ігор Будняк (31.03.1968 — 22.10.2026) народився у місті Чортків Тернопільської області. Навчався у Чортківському ліцеї №1 імені Маркіяна Шашкевича Чортківської міської ради Тернопільської області, згодом здобув освіту військового льотчика у військовому училищі за кордоном. Працював у сфері підприємництва.
За спогадами рідних, Ігор Будняк був доброю, щирою, відповідальною та товариською людиною з вираженими лідерськими якостями. Він користувався повагою серед знайомих і побратимів, понад усе любив Україну та залишався їй вірним. Найбільшою цінністю для нього була родина: він був люблячим чоловіком, турботливим батьком двох доньок і дідусем трьох онуків.
Ігор цікавився військовою справою, значну частину його життя займала авіація. Любив тварин і дбайливо до них ставився, мав «золоті руки», багато працював і майстрував. Також захоплювався садівництвом — вирощував дерева та доглядав за ними.
З початком повномасштабного вторгнення Росії він став на захист Батьківщини. Обороняв територіальну цілісність і суверенітет України на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 105-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а згодом проходив службу у складі військової частини 5245. У Ігоря Будняка залишилися дружина, дві доньки, онук, дві онуки, рідні та друзі.
Володимир Фітьо (28.07.1979 — 22.10.2026) був львів’янином. Навчався у середній загальноосвітній школі № 30 міста Львова, пізніше здобув професію електрика в одному із закладів професійно-технічної освіти Львова.
Рідні згадують Володимира як добру, спокійну та дружню людину, яку поважали за щирість і добре ставлення до оточення. Він був простим у спілкуванні та легко знаходив спільну мову з людьми. Любив спорт, особливо футбол, із задоволенням дивився фільми та цінував відпочинок на природі.
У 2026 році Володимир Фітьо вступив до лав Національної гвардії України та проходив службу у складі військової частини 3071. Після його загибелі у нього залишилися мати, сестра, швагро, похресник, похресниця та інші рідні.
